«Молоді крила творчості»

Пісня «Колиска майбуття»

Поезія надихає, звеличує, штовхає на подвиги… Вірші найвідоміших поетів світу окриляють закоханих романтиків, запалюють відчайдушних любителів пригод, спонукають до боротьби за свої права.

Нині поезія стала настільки популярною, що для неї навіть день окремий вигадали — 21 березня. Вперше Всесвітній день поезії відсвяткували… як гадаєте, де?.. звичайно ж, у Парижі, одному з найромантичніших міст Землі. А запровадила свято ЮНЕСКО у 1999 році.

Відтоді щороку цього дня креативні люди збираються разом, щоб поділитися власними поезіями та висловити свої почуття і емоції.

Друзі! Вітаэмо вас зі Всесвітнім Днем поезії. Нехай її бурхливе джерело наповнює ваші серця безмежною блакиттю, дарує натхнення, гарний настрій та легкі рими.

Поезія... Вона покликана хвилювати, давати насолоду, плекати високі почуття, збагачувати духовність. Обдаровані діти, які чують, як шепоче дощ, співає квітка, сміється небо, тому й можуть говорити про прекрасне не буденно, а римованими словами.

Як народжується її величність Поезія в юних серцях?  Цього ніхто не знає. Іноді кажуть, що вірш приснився або Муза підкралася так непомітно, що нема на чому записати, тоді пишуть на зошитах, навіть на руках або ж запам’ятовують. Як би там не було, але те, що приходить прекрасна Муза Поезії, вічно молода й юна, це прекрасно, це — подарунок долі. А що Вас надихає, коли ви пишете свої вірші?

Звідки беруться образи? Звичайно, з життя. І нехай немає ще життєвого досвіду, але є уміння спостерігати, помічати ніким не помічене. Досить лише поглянути у вікно.

Матінка-природа... Начало всіх начал... Першородна всього, що оточує нас із видимого і невидимого. Життєдайне джерело не одному поколінню митців. Ми лише намагаємося зрозуміти її закони — слухаємо, відчуваємо, захоплюємося і дивуємося.

Учні читають власну поезію.

 Матюхіна Олена  «Весна». Іщенко Віра «Соловей», «Улитка», «Белка». Шишко Анастасія «Самотній дуб». Мельник Аня «Береза».

Мати — як сонце, добре й ласкаве, що зігріває своїм промінням землю, бо все на світі зростає, зігріте її теплом і увагою.

Мати — найдорожча на землі людина, їй ми несемо свої болі і радощі, сумніви і успіхи. І кому ж як не матері студійці вперше показують свої вірші.

Учні читають власну поезію.

Колмичек  Євген «Родной человечек», Демчук Марія  «Матусі»

Поштовхом до написання віршів служить, на жаль, не тільки світ прекрасного, але й наболілого. Усі, намагаючись осмислити сенс буття, сприймають його таким, яким воно є: чарівним і потаємним, іноді жорстоким і не завжди справедливим.

Учні читають власну поезію.

Матюхіна Олена «Награди», Колмичек Євген «Війна», Жайворонок Даніял «Родной край».

З любов’ю до отчої землі починається все: людяність і чесність, гідність і повага до старших, а відтак — відповідальність за долю України. Любов до рідної землі кожен розуміє по-своєму, по-своєму й виповідає це складне, багатогранне почуття.

Учні читають власну поезію.

Шишко Анастасія «Моя Україна», Колмичек Євген «Мій рідний край Україна», Демчук Марія «Україна», Мельник Аня «Україна», Коваль Юлія «Україна»,

Слово воєнним

Хто причастився до Поезії хоч раз, пам’ятайте, що Муза дуже примхлива, вона приходить лише тоді, коли серце щире, відкрите до краси і болю. Інакше Поезія направити може свою молодшу сестру — Риму. І тоді на папері з’явиться не поезія, а просто римований вірш.

Пам’ятаймо, що далеко не кожен вірш можна назвати поезією. І не кожній поезії потрібна рима.

Далеко не кожному, хто любить літературу дано стати поетом, і навіть не кожен може скласти вірша.

Отож, якщо ви остаточно вирішили «приручити» Музу Поезії, вам доведеться «озброїтись» любов’ю до літератури, бажанням сіяти красу серед інших, творити добро.

Пісня «А я бажаю вам добра»