17.02.17. В Покровской ОШ-2, состоялась презентация международного сборника "... И боль, которая с годами не пройдет". Афганистан.28 лет спустя. В сборник посвященный событиям в Афганистане, приняли участие 33 автора из 18 городов и 4 стран мира(Украина, Германия, Узбекистан, Казахстан). География авторов широка. Это - Покровск, Родинское, Селидово, Славянск, Константиновка, Краматорск, Цукурино, Дружковка, Белицкое, Днепр, Мукачево, Костанай, Ташкент, Вюрцбюрг, Арциз, Торецк, Макаров, Лисичанск. На презентации присутствовали авторы сборника,члены литературного объединения "Сфера" (В. Михайлов, Г. Антонов, Е. Холодарева, Н. Андрушко, В. Ианченко, А. Товберг, О. Чуприянова, Н. Стременная и воины - интернационалисты Ю. Хавранюк, И. Кобец, Г. Табенский. На презентации, авторы читали свои стихи, пели песни. Стихи авторов из других городов, представиляли ученики 7- Б класса. Присутствующие почтили память погибших воинов - интернационалистов и бывшего ученика ОШ-2, П. Винника, минутой молчания. Встреча прошла в теплой и очень душевной атмосфере а иногда присутствующие не могли сдержать слез. Такая встреча останется надолго в памяти. Спасибо всем присутствующим.Пока память жива в нас, значит и живы те, кого нет с нами.

Афганістан болить в моїй душі

Хід заходу

Ведучий

Ти – вічний біль, Афганістан,

Ти – наш неспокій

І не злічить глибоких ран

В борні жорстокій.

І не злічить сліз матерів,дружин, дітей –

Не всі вернулися сини із тих ночей...

Вже багато літ, як прийшли назад додому,

Та до цих пір чує душа війни оскому.

Та до цих пір ще стогнуть ночі, ниють рани,

А у снах - «духи» налітають, мов шайтани.

Ведуча. Далекий грудень 1979 року… Далека та чужа країна Афганістан… Скільки смертей, скільки горя за 10 років. Ніхто та ніщо не має бути забутим, аби не забути – треба пам’ятати, а щоб пам’ятати – треба знати.

Ведучий. Сьогодні ми зібралися тут, щоб вша­нувати пам'ять тих, хто поліг на афганській землі. Молоді люди йшли туди не за орденами і медалями, свято вірячи, що виконують інтер­національний обов'язок.

Ведуча. Схилімо голови перед світлою пам'яттю тих, хто віддав своє життя, увій­шовши в безсмертя. Вшануємо їх хвилиною мовчання.

(Хвилина мовчання. Звучить метроном).

Ведучий. Вашій увазі презентуємо колективну збірку «… И боль, которая с годами не пройдет», в якій взяли участь автори з чотирьох країн світу (Україна, Німеччина, Казахстан, Узбекистан), поети, які були учасниками бойових дій в Афганістані і ті, яким не байдужі ці події. А докладніше розповість про цю збірку автор-уклавдач Михайлов Віталій Павлович.

Ведучий. 28 років минуло з часу виве­дення радянських військ з Афганістану, а події в цій країні залишаються живим болем для ба­гатьох колишніх солдатів та офіцерів, що вою­вали в цій війні.

Ведуча. Вони живуть серед нас, ці ще молоді чоловіки, сповнені енергії та сил. Їм виповни­лось приблизно 50 років. Але у їхніх серцях живе те, суті чого, на щастя, не знає більшість із нас. У їхніх душах все ще живе війна. І часом уночі вони прокидаються від снів, у яких гримлять вибухи, свистять біля скроні кулі, палає зби­тий в ущелині гелікоптер. І друг, з яким діли­ли цигарку, коротко скрикнувши, падає горі­лиць, поспішивши полетіти додому в «Чорному тюльпані»...

Учитель. Сьогодні присутні з нами чоловіки, герої, які були свідками тих страшних подій:

1) _ Хавранюк Юрій Анатолійович

2) _ Кобець Ігор Васильович

3) _ Табенський Григорій Афанасійович

Орієнтовні запитання:

1. Коли призвалися до армії?

2. Як сприйняли новину, що в Афганістані війна, а вам треба туди їхати?

3. Як відреагували батьки?

4. Як підтримували зв’язок із домом?

5. Що було найстрашніше для вас?

6. Що ви можете сказати про вірного товариша?

7. Як склалася доля ваших однополчан?

8. Із ким нині підтримуєте зв’язок?

Учитель. Що ви можете сказати, порадити нашим учням.

Ведучий. Шановні земляки-афганці. Над ва­шими головами свистіли кулі. Кожна хвилина вашого життя могла стати для вас останньою. Але вам випало щастя вижити і повернутися до рідної домівки.

Ведуча. Нехай же ніколи не зазнають війни ваші сини! Не побачать на тлі чорного неба тра­си від кулеметних черг. Не схилять скорботно голови біля «Чорного тюльпана».

Ведучий. Живіть в мирі та злагоді. Бо ми живемо й за тих, хто поліг в Афганістані, в його ущелинах, хто прикутий до інвалідного візка. Бо ми перед ними в боргу. Дякуємо вам за те, що ви до нас завітали!