СУТНІСНА ХАРАКТЕРИСТИКА ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ

У термін «інновація» вкладається найрізноманітніший зміст. Зверніть увагу на кілька визначень:

Відповідно до Керівництва Фраскаті (документ прийнятий ОЕСР у 1993 р. в італійському місті Фраскаті) інновація визначається як кінцевий результат інноваційної діяльності, втілений у вигляді нового чи вдосконаленого продукту, упровадженого на ринку, процесу, або в новому підході до соціальних послуг.

У підручнику «Інноваційний менеджмент» (за ред. Н. П. Зав-ліна, А. К. Казанцева й ін.) інновація визначена як використання в тій або іншій сфері суспільства результатів інтелектуальної (науково-технічної) діяльності, спрямованих на вдосконалення процесу діяльності або його результатів.

Установлення конкретного кола аспектів, що характеризують сутність будь-якого поняття, є вихідним моментом для формування цілей, структури й обсягу подальших досліджень. Тому ми приділяємо таку увагу розглядові сутності базового поняття «інновація», що має відповідати ряду вимог.

По-перше, вважаємо за доцільне розмежувати поняття «нововведення» і «інновація». Нововведення  - оформлений результат фундаментальних, прикладних досліджень або експериментальних робіт у будь-якій сфері діяльності, спрямованих на підвищення її ефективності.  Нововведення можуть оформлятися у вигляді:

ü     відкриттів, винаходів;

ü     патентів, товарних знаків, раціоналізаторських пропозицій; —документації на новий або вдосконалений процес;

ü     організації, виробництва або іншої структури; —«ноу-хау»;

ü     понять;

ü      наукових підходів або принципів;

ü     документа (стандарту, методики, інструкції тощо);

ü     результатів маркетингових досліджень.

Інновація - кінцевий результат упровадження нововведення з метою зміни об'єкта управління й одержання економічного, соціального, екологічного, науково-технічного або іншого виду ефекту.

По-друге, нововведення можуть розроблятися як для власних потреб (з метою впровадження у власному виробництві або для накопичення), так і на продаж. На «вході» фірми як системи будуть нововведення, що можуть відразу впроваджуватися у форму інновацій, або просто накопичуватися, чекаючи свого часу для впровадження. На «виході» фірми будуть тільки нововведення як товари.

По-третє, неправомірно в поняття «інновації» включати роз­роблення інновації, її створення, упровадження і дифузію. Ці етапи належать до інноваційної діяльності як процесу, результатом якого можуть бути нововведення або інновації.

Нововведення можуть розроблятися з будь-якої проблеми на будь-якій стадії життєвого циклу товару (стратегічний маркетинг, НДДКР і т. д.).

Отже, ми можемо ввести ще одне визначення. Процес стратегічного маркетингу, НДДКР, організаційно-технічної підготовки виробництва, виробництва й оформлення нововведень, їх впровадження (або перетворення в інновацію) і поширення в інші сфери (дифузія) називається інноваційною діяльністю.

В умовах ринку, на якому формуються попит, пропозиція, ціна, головними компонентами інноваційної діяльності є новини, інвестиції та нововведення.

Новини формують ринок новин (новацій), інвестиції - ринок капіталу (інвестицій), нововведення (інновації) - ринок чистої конкуренції нововведень. Ці три основні компоненти й утворюють сферу інноваційної діяльності.

Інноваційна сфера - система взаємодії інноваторів, інвесторів, товаровиробників конкурентоспроможної продукції та розвинутої інфраструктури.

Інноваційний процесс - це процес отримання та комерціалізації винаходу, нових технологій, видів продукції чи послуг, рішень виробничого, фінансового характеру та інших результатів інтелектуальної діяльності.

Інноваційний процес можна розглядати як процес фінансування розроблення та впровадження нового продукту чи послуги; як паралельно-послідовний процес здійснення науково-дослідних, науково-технічних', виробничих, маркетингових робіт. Ми його розглянемо як тимчасові етапи життєвого циклу цієї ідеї. Ці етапи називають фазами інноваційного процесу.

1.  Фаза «наука». На цій фазі:

·        проводять фундаментальні дослідження;

·        розробляють теоретичні підходи до вирішення даної проблеми. Цим займаються академічні інститути, вищі навчальні заклади, галузеві спеціалізовані інститути та лабораторії.

2.  Фаза «дослідження». На цій фазі:

·        проводять прикладні дослідження;

·        здійснюють експериментальні дослідження;

·        розробляють експериментальні моделі. Цим займаються наукові інститути та заклади, малі венчурні підприємства.

3.  Фаза «розробка». На цій фазі:

·        визначають технічні характеристики нової продукції, розробляють інженерно-технічну документацію та конструюють новий продукт;створюють дослідні зразки;

·        розпочинають експериментальне виробництво нового продукту. Роботи на цьому етапі виконуються в спеціалізованих лабораторіях, дослідних виробництвах, конструкторських бюро, науково-дослідних підрозділах великих промислових підприємств.

4. Фаза «виробництво». На цій фазі провадять:

·        технічне й організаційне підготування виробництва (МТЗ, створення допоміжних матеріалів, напівфабрикатів);

·        масове виробництво. Цей етап здійснюється безпосередньо на підприємстві.

5. Фаза «споживання». Ця фаза охоплює:

·        збут продукції;

·        задоволення попиту споживача.

Для розуміння сутності курсу «Економіка та організація інноваційної діяльності» важливе значення має поняття класифікації та кодування інновацій.

Відомі різноманітні підходи до класифікації інновацій. Звертаємо вашу увагу на деякі типології, які найчастіше трапляються в спеціальній літературі. 

Інша типологія за 9 ознаками (А. Пригожий):

1) За типом нововведення:

·        матеріально-технічні (техніка, технологія, матеріали);

·        соціальні;

·        економічні;

·        організаційно-управлінські;

·        правові.

2) За інноваційним потенціалом:

·        радикальні (базові);

·        комбінаторні (використання різноманітних сполучень);

·        модифіковані (що покращують, доповнюють).

3) За становленням до свого попередника:

·        що заміщають (замість застарілого);

·        що відміняють (виключають виконання операцій);

·        поворотні (до попередника);

·        нові (аналогів немає).

4) За обсягом застосування:

·        крапкові;

·        системні (технологічні, організаційні і т. п.);

·        стратегічні (принципи управління, виробництва і т. п.).

5) За ефективністю (цілями):

·        ефективність виробництва;

·        ефективність управління;

6) За соціальними наслідками:

·        соціальні витрати, що зумовлені новими видами монотонної праці, шкідливими умовами тощо.

7) За особливостями механізму здійснення:

·        одиничні (на один об'єкт);

·        дифузійні (на багато об'єктів); —завершені і незавершені;

·        успішні і неуспішні.

8) За особливостями інноваційного процесу:

·        внутріорганізаційні;

·        міжорганізаційні.

9) За джерелом ініціативи:

·        пряме соціальне замовлення; —у результаті винаходу.

            ІІ-га типологія за 7 критеріями (М. Хучек):

1) Оригінальність характеру змін:

·        оригінальні (творчі);

·        неоригінальні (що наслідують).

2) Ступінь складності:

·        непов'язані (менш удосконалені);

·        пов'язані (колективний результат).

3) Галузь господарства:

·        матеріалізовані (тверді);

·        нематеріалізовані (м'які, управлінські).

4) Ступінь новизни:

·        новинки світового масштабу;

·        новинки в країні або галузі;

·        новинки на підприємстві.

5) Радіус дії:

·        упроваджені на підприємстві;

·        упроваджені за межами підприємства.

6) Соціально-психологічні умови впровадження: —рефлекторно, що усвідомляться;

·        упроваджені без тривалого обмірковування.

7) Запланована сфера застосування: —технічні і технологічні;

·        організаційні та економічні;

·        суспільні (позавиробничі). 

            ІІІ-тя типологія (С. Ільєнкова):

1) Залежно від технологічних параметрів:

·      продуктові;

2) За новизною:

·      нові для галузі у світі;

·      нові для галузі в країні;

·      нові для підприємства.

3) За місцем на підприємстві:

·        новації на вході;

·        новації на виході;

·        новації системної структури.

4) Від глибини внесених змін:

·        радикальні (базові);

·        поліпшуючі;

·        модифікаційні за сферою діяльності;

·        технологічні;

·        виробничі;

·        економічні;

·        торгові;

·        соціальні;

·        у галузі управління.

            ІV-та типологія (П. Н. Завлін):

1) За сферою застосування: —управлінські;

·        організаційні;

·        соціальні;

·        промислові.

2) За етапами науково-технічного прогресу:

·        наукові;

·        технічні;

·        технологічні;

·        конструкторські;

·        виробничі;

·         інформаційні.

3) За ступенем інтенсивності:

·        «бум»;

·        рівномірна;

·        слабка;

·        масова.

4) за темпами здійснення:

·        швидкі;

·        уповільнені;

·        рівномірні;

5) За масштабами інновацій:

·        трансконтинентальні;

·        транснаціональні;

·        регіональні;

·        значні, середні, дрібні.

6) За результативністю:

·        висока;

·        низька;

·        стабільна.

7) За ефективністю:

·        економічна;

·        соціальна;

·        екологічна;

·        інтегральна. 

            Основними критеріями класифікації інновацій мають бути ті, що враховують:

а)  комплексність набору класифікаційних ознак для аналізу і кодування;

б) можливість кількісного (якісного) визначення критерію;

в) наукову новизну і практичну цінність запропонованої ознаки класифікації.

Наведена класифікація охоплює, на наш погляд, усі аспекти інноваційної діяльності. Для спрощення управління інноваційною діяльністю на основі зазначеної класифікації інновації кодують.

Кодування може бути укрупненим (з одним знаком для ознаки) і детальним (з двома і більше знаками для ознаки). Кодування інновацій можливе в рамках країни й у світовому масштабі. У цьому випадку на початку коду вказується код країни, галузі, фірми. Кодування дає змогу автоматизувати процес пошуку й переробки, добору, що дає значний ефект і активізує інноваційну діяльність.

Життєвий цикл інновацій — це період від зародження ідеї, створення і поширення нововведення до його використання. Але ми розглядаємо життєвий цикл інновацій не враховуючи зовнішні чинники, що впливають на інноваційний процес, такі як кон­куренція, інфляція, попит та ін.