Дотримуємося умов оплати праці

Бібліотекареві навчального закладу за результатами атестації скасували І кваліфікаційну категорію, аргументуючи це відсутністю повної вищої освіти відповідного напряму підготовки. На цих підставах також зменшили тарифний розряд з одинадцятого до дев'ятого, здійснивши утримання із заробітної плати. Чи правомірно?

Антоніна КЛИМЕНКО,

начальник управління соціально-економічного захисту ЦК Профспілки працівників освіти і науки України

Ключові слова: оцінка професійної кваліфікації; відповідність займаній посаді; утримання із заробітної плати

Правомірність зниження кваліфікаційної категорії бібліотекареві

Згідно з пунктом 4.6 Положення про атестацію працівників під­приємств, установ, організацій та закладів галузі культури, затвердже­ного наказом Міністерства культури і туризму України від 16.07.2007 № 44 [далі — Положення], атестаційна комісія на підставі всіх даних дає одну з таких оцінок професійної кваліфікації та ділових якостей працівника (зокрема й бібліотекаря навчального закладу):

• відповідає займаній посаді або виконуваній роботі; не відповідає займаній посаді або виконуваній роботі, реко­мендовано направити на навчання; не відповідає займаній посаді або виконуваній роботі.

Установлення кваліфікаційної категорії

Кваліфікаційні категорії бібліотекарям встановлюються за­лежно від наявності у працівника певного рівня освіти та стажу роботи відповідно до вимог випуску 81 «Культура та мистецтво» До­відника кваліфікаційних характеристик професій працівників, за­твердженого наказом Міністерства культури та мистецтв України від 14.04.2000 № 168 [далі — Випуск 81 ДКХП).

Так, згідно з Випуском 81 ДКХП, бібліотекар незалежно від ка­тегорії повинен мати повну вищу освіту відповідного напряму підготовки. Бібліотекарям, освіта яких відповідає цій вимозі, при­своюють кваліфікаційні категорії з огляду на освітньо-кваліфікацій­ний рівень та стаж роботи (табл.).

Водночас пунктом 11 Випуску 1 «Професії працівників, що є за­гальними для всіх видів економічної діяльності» Довідника кваліфі­каційних характеристик професій працівників, затвердженого нака­зом Міністерства праці та соціальної політики України від 29.12.2004 № 336, установлено, що особи, які не мають відповідної освіти або стажу роботи, встановлених кваліфікаційними вимогами, але мають достатній практичний досвід та успішно виконують у повному обсязі

* Частиною п'ятою статті 5 Закону України «Про вищу освіту» від 01.07.2014 № 1556-VІІ рівень здобуття вищої освіти «магістр» визна­чено як освітній ступінь.

покладені на них завдання та обов'язки, можуть бути, як виняток, за­лишені на займаній посаді або призначені на відповідні посади за ре­комендацією атестаційної комісії. Про необхідність застосування за­значеної норми зазначено у вступі до Випуску 81 ДКХП.

Окрім того, пунктом 4.6 Положення про бібліотеку загальноос­вітнього навчального закладу Міністерства освіти України, затвер­дженого наказом Міністерства освіти України від 14.05.1999 № 139, передбачено, що бібліотечний працівник загальноосвітнього нав­чального закладу повинен мати спеціальну бібліотечну або педа­гогічну освіту.

Тобто бібліотекар, який не має повної вищої освіти відповід­ного напряму підготовки, але має достатній практичний досвід та успішно виконує покладені на нього завдання та обов'язки, за реко­мендаціями атестаційної комісії може не лише бути визнаним як та­кий, що відповідає займаній посаді, а й набути права обіймати по­саду за більш високою кваліфікаційною категорією.

Відрахування із заробітної плати

Відповідно до додатка 3 до наказу Міністерства культури і ту­ризму України «Про впорядкування умов оплати праці працівни­ків культури на основі Єдиної тарифної сітки» від 18.10.2005 № 745 (далі — Наказ № 745] бібліотекарям І кваліфікаційної категорії вста­новлюють 8-11-й тарифні розряди.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Право встановлювати посадові оклади праців­никам, виходячи із схем тарифних розрядів, надано керівникам установ, закладів та організацій в межах фонду заробітної плати.

Щодо відрахувань із заробітної плати, то це питання врегульо­ване статтею 127 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 № 322-VШ [КЗпП]. Згідно з цією статтею відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених зако­нодавством України.

Відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх за­боргованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням] власника або упо­вноваженого ним органу:

• для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної пла­ти; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не повернутого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до ін­шої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цих випадках власник або уповно­важений ним орган вправі видати наказ (розпорядження) про відра­хування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встанов­леного для повернення авансу, погашення заборгованості, або з дня виплати неправильно обчисленої суми;