Інтегрований урок з курсу „Я і Україна” та позакласного читання.

 2 клас

Мета: формувати уявлення про зв’язок між живою і неживою природою, про

            причинно-наслідкові зв’язки поведінки людей і стану природи на 

            основі змісту оповідання В.О.Сухомлинського „Камінь”;

            удосконалювати читацькі уміння; сприяти розвитку мислення і

            мовлення дітей;

            формувати вміння узагальнювати і робити висновки;

            виховувати спостережливість, вдумливе, дбайливе ставлення до

            природи.

Обладнання: портрет В.О.Сухомлинського, індивідуальні таблиці-передбачення, сигнальні картки, підручник (Бібік Н.М., Коваль Н.С. Я і Україна: Підруч. Для 2 кл. – К.: Форум, 2003).

ХІД УРОКУ

   І. Організаційний  момент.

   - Позначте  настрій , з  яким  ви  розпочинаєте  урок . Щоб  до  кінця  уроку  ваш  настрій  став  ще  кращим , давайте  налаштуємося  на  плідну  працю .

   Психологічний  настрій

Люблю  я  свій  розум , увагу  і  пам'ять,

Працює  мій  мозок  і вчусь  я  старанно.

Сприймаю  все  нове  і  мислю  критично,

Учителя   слово  здійсню  я  практично

   ІI. Мотивація навчально-виховної діяльності.

   1. Визначення проблеми.

- Людина – частина природи чи її господар?

-Щоб розв’язати цю проблему, звернімося до творчості В.О.Сухомлинського.

   2. Бесіда.

   Учитель надає короткі біографічні відомості.

   Якщо людина добра, то з нею хочеться говорити сміятись, частіше спілкуватись.

   Ось такою надзвичайно доброю людиною був В.О. Сухомлинський. Знаменитий педагог. Златоуст. Закінчив інститут за два роки. Досконало, самостійно оволодів німецькою мовою. Написав близько 50 книг, 500 статей, 1500 казок для дітей, 818 друкованих праць.

   Творчість В.О. Сухомлинського різноманітна. Він писав про природу, про стосунки між людьми, закликав берегти рідну природу. Бути добрими, не байдужими до чужого горя.

   Діти пригадують твори „Як Наталя у лисиці хитринку купила”, „Ділова колиска”, „Не хочу бути слабшим”.

- Який характер мають ці твори?

- Так, вони повчального змісту.

   3. Читання назви казки на дошці.

   ІII. Актуалізація опорних знань.

1.       Робота над прислів'ям.

( З’ясування буквального й прихованого змісту прислів’я).

   Під лежачий камінь вода не тече.

-Чи перегукується це прислів’я з головною думкою казки „Камінь”?

 (Додаток 1).

   (Учні прогнозують).

- Якщо розглядати воду і каміння як об’єкти природи, то що ви можете про них сказати?

- Так, це об’єкти неживої природи.

   2. Складання асоціативного куща „Вода”.

- Яке значення має вода для життя?

    IV. Опрацювання матеріалу уроку.

   1.Словникова робота.

   Пустувати – бавитися, розважатися;

   подорожні – перехожі.

1.       „Мозкова атака”.

   а)Передбачення сюжету в групах за допомогою ключових виразів.

   Ключові вирази: криниця, булькнув камінь, сумно в лузі, став дідусем.

 Кожна група отримує таблицю.

   б)Читання тексту з зупинками в групах.

   Після прочитання кожної частини – висновок про передбачення з прогнозуванням наступних подій.

  в) Інтерв’ю.

- З яким питанням вам хотілося б звернутися до хлопця (дідуся)?

  г)Переглядання тексту.

  д)Вибіркове читання.

   Варіанти запитань.

- Що давала криниця людям?

- Про що думав хлопчик, коли підійшов до криниці?

- Як змінювалася природа біля засохлої криниці?

- Що побачив дідусь, прийшовши до криниці через багато років?

  е)Дискусія в групах (запитання не буквального змісту).

   1- ша група. Як би виглядала криниця через багато років, якби хлопець не кинув у неї камінь?

   2-га група. Чи зміг би випадковий свідок пустощів хлопця щось змінити?

   3-тя група. Чи зрозумів дідусь свою провину. Доведіть свою думку.

   4-та група. У чому, наш погляд, виражається любов до природи?

   Кожна група пропонує варіанти відповідей.

   є)Тест за текстом.

   Чим пояснити вчинок хлопця?

а) поганим вихованням;

б) легковажною вдачею;

в) віком.

   Чи може у вашому житті трапитися подібна ситуація?

а) ніколи;

б) може;

в) бувало.

   Навіщо автор вирішив розповісти нам цю історію?

а) щоб діти думали про наслідки своїх вчинків;

б) щоб показати зв’язок між неживою і живою природою;

в) щоб вчити дітей любити й берегти природу.

   (Усі варіанти відповідей на останнє запитання вважаються правильними).

Фізкультхвилинка

   Аутотренінг

  Я – спокійний   

  Я – школяр

  Я – особистість творча.

  Я вмію  думати, аналізувати, висловлювати свої судження

  Я  прислухаюся  до  думок  товаришів, ціную  їх  і  беру  до  уваги

  Я хочу знати більше .

  Я поважаю себе і свого вчителя.

  Я вірю в те, що добре   працюватиму  на уроці, бо дуже цього хочу.

- Де ви можете дізнатися про зв’язок живої і неживої природи?

(У підручнику „Я і Україна” є стаття „У природі все пов’язане”).

   3. Робота за підручником.

   а)Самостійне опрацювання тексту підручника (с. 22).

   б)Переказ з виправленням помилок.

    Сонце, світло, тепло, вода, повітря необхідні всьому живому. Отже, жива природа може існувати без неживої. Не можуть рослини, тварини, люди обійтися без повітря, землі, води.

   Але жива природа не впливає на неживу.

   Рослини і тварини також пов’язані між собою. Рослинами не живляться тварини. Деякі тварини розносять плоди рослин. Розповсюдження сім’янок череди, реп’яшку є проявом зв’язку між рослинами і неживою природою.

   в)Бесіда.

- Свідомо чи несвідомо людина втручається в різноманітні зв’язки об’єктів живої і неживої природи. Інколи це призводить до небезпечних наслідків. Чи була ця думка в статті підручника?

- Як ви гадаєте, що мене навело на цю думку?

   V. Підсумок уроку.

- Дайте відповідь на запитання, поставлене на початку уроку, за допомогою сигнальної картки.

   Людина – господар природи. – Червона картка.

   Людина – частина природи – Зелена картка.

- Хто не визначився або має іншу думку – підніміть руку, поясніть.

    Анкета „Я оцінюю власну роботу”.

На шкалі загальної роботи учні позначають відрізок власної участі.

Додаток 1

КАМІНЬ

Казка

   У лузі, під гіллястим дубом, багато років жила криниця. Вона давала людям воду. Під дубом біля криниці відпочивали подорожні.

   Одного разу до дуба прийшов хлопчик. Він любив пустувати. Він подумав:

   «А що воно буде, як я візьму оцей камінь і кину його в крини цю? Ото, мабуть, булькне дуже!»

   Підняв камінь, кинув його в криницю. Булькнуло дуже. Хлопчик засміявся, побіг і забув про свої пустощі.

   Камінь упав на дно криниці й закрив джерело.

   Вода перестала наповнювати криницю.

   Криниця засохла.

   Засохла трава навколо криниці, і дуб засох, бо підземні струмки потекли кудись в інше місце.

   На дубі перестав мостити гніздо соловейко. Він полетів в інший луг.

   Замовкла соловейкова пісня.

   Сумно стало в лузі.

   Минуло багато років. Хлопчик став дідусем. Одного разу він прийшов на те місце, де колись був зелений луг, стояв гіллястий дуб, співав соловейко, вабила прохолодна криниця.

   Не стало ні лугу, ні дуба, ні соловейка, ні криниці. Довкола пісок, вітер здіймає хмари пилюки.

   «Де ж воно все поділося?» — подумав дідусь.