Свято поезії

«Подих осені»

Бібліотекар

• Добрий день любі діти! І він дійсно видався напрочуд добрим: подивіться навколо — і ви замилуєтесь дивовижною красою матінки-природи. Дерева ледь торкнула жовтнева позолота. Легенький вітерець несе срібні ниточки павутиння.

І сьогодні ми зібралися не даремно! Сьогодні в нас свято поезії «Подих осені». А чи знаєте ви що таке поезія? (це вид мистецтва, вірш певного автора)

• А чому наше свято поезії називається «подих осені»? Так, тому що поезія буде про осінь.

Ви чуєте? Це тихі кроки господині — осені, яка вже прийшла на зміну теплому літу.

Прислухайтесь: вона вже тут.

Звучить лагідна музика. На сцену виходить Осінь.

Осінь.

• Добрий день, мої шановні

Діти, пані та панове.

Нині знов із вами я.

Осінь — ось моє ім’я.

Восени земля прекрасна.

Як завжди, прийшла я вчасно

І у села й у міста —

Всюди осінь золота.

Лист торкну — і диво стане:

Помаранчевим, багряним,

Ясно-жовтим стане ліс.

Як не віриш,— подивись!

Осінь змахує рукою, на сцену вибігає танцювальний гурт, виконує «Танець осінніх

листочків».

(Виходить Осінь у руках чарівна книга)

Осінь

• Діти, що це у мене в руках?(книга)
• Правильно ,але це книга не проста а чарівна, завдяки їй, ми будемо мандрувати, та побачимо багато цікавого.
• Перша сторінка нашої чарівної книги – Три брати Осені. А що це за брати ми зараз дізнаємось.

(виходять діти,читають вірші про вересень, жовтень та листопад)

• і діти по черзі розповідають вірші про осінь.

ОСІНЬ
Сіла осінь на порозі,
Довгі коси розплела,
Спілі яблука на возі
До бабусі привезла.

Вітром  двері відчинила:
- Дари з воза забирайте!
Павутинкою злетіла:
- Через рік мене чекайте!
Л. Новикова

. ЧАКЛУНКА
Осінь фарби готувала,
У відерця наливала.
Змішувала, чаклувала,
Потім все розфарбувала.
Придивіться, все довкола
Стало різнокольоровим!
Н. Замрія

 ОСІНЬ
Нині осінь нас чарує,
Неповторна, чарівна,
Різні барви нам дарує
І дивує нас вона.
Виглядає так казково
Восени і парк, і гай,
Розмаїттям кольоровим
Прикрашає осінь край!

ОСІННІЙ ПАРК
Вже побагряніло
Листячко на клені,
Але на вербиці
Ще воно зелене.

На каштані листя
З жовтою каймою.
Йду осіннім парком
Тихою ходою.

Таких фарб немає
Влітку, ні зимою.
Недаремно осінь
Зветься золотою.

ДОЩОВА ОСІНЬ
Водить осінь хороводи
То із листя, то з дощів.
На прогулянку виходять
Парасолі і плащі.

Там розмову парасолі
Із плащами завели:
«Ах, як довго у неволі,
У темниці ми були.

Та вернулися тумани,
Задощило в небесах,-
І ми знову у пошані,
Знов нас носять на руках».

І прийшли тоді до згоди
Парасолі і плащі,
Що найбільша насолода –
Це коли ідуть дощі.

ВЕРЕСЕНЬ
Вересень спішить у гості 
Та веде з собою осінь. 
І везуть вони в візку 
Ось компанію яку: 
Черевань гарбуз сидить, 
Про щось з перцем гомонить, 
І пузаті капустинки, 
Наче баби у хустинках, 
Жовті дині і квасоля, 
І картопля прямо з поля,
І веселі три морквини, 
В купі суконь цибулину,
І червоний бурячок, 
Щоб варити борщичок.

ЖОВТЕНЬ
Жовтень пензлика дістав -   
Листя все пофарбував.        
Жовтий - жовтий клен стоїть,
Явір, як в огні, горить.        
Різнобарвним килимком,
Ідуть білка з їжаком.              
В нього яблучка в торбинці
Й три грибочка ще на спинці,
А у білочки горішки          
Із ліщини та три шишки. 
Наносили вже багато -  
Ціла купа в них, малята,  
Будуть взимку ласувать.

ЛИСТОПАД
Листопад. Холодний вітер 
Загойдав деревам віти, 
День короткий, сонце низько, 
І зима уже так близько. 
Он безлистий гай сумує, 
Щебет птахів він не чує. 
І застигло в тузі поле, 
Переоране і голе. 
Горобина — у намисті, 
Під ногами — килим з листя, 
Небом сунуть хмари грізні — 
Хазяйнує осінь пізня...

ЛИСТОК
Наче в нашому саду 
Літа й не бувало, -
Я під вишнями іду, 
Листя геть опало. 
Голі вишні і бузок 
В тихому підтинні.

Он лише один листок 
Звис на павутинні. 
Зачепився нашвидку 
За гіллячку нижню.

Видно, боляче листку 
Покидати вишню. 
Я візьму його мерщій, 
Занесу до хати. 
Він у читанці моїй 
Буде зимувати.

ХИТРИЙ ЛИС ФАРБУЄ ЛІС
Хитрий лис на верховині
Носить фарби у майстрині
Лис, покуль зима настане
Ліс фарбує у багряне. 
На дива дивитись скорі
Звірі збіглися у дворі: 
 - Лис фарбує ліс! – Дивиться!
Не торка ялиць одних:
Хитрий він, тому й боїться
Поколотися об них.

• Інколи  восени, невідомо чому у нас псується настрій. Є у мене один знайомий, до речі з вашого класу,  в якого сталася осіння депресія, не хоче він гуляти, вчитися, дивитися мультфільми… Хочете дізнатися як він її позбувся?Давайте подивимось…(Перегортає сторінку у книзі)

Сценка

Врач1: Как дела? 
Врач2: С пациентом одним никак разобраться не могу, школьник, 3 класс, поступил с диагнозом - "Осенний синдром"
Врач1: Это когда уши ломит... 
Врач2: Нет это когда хандра и сырость. 
Врач1: Ну понятно, был у меня такой, быстро вылечился, я его в одну палату с Малаховым посадил, он после третьей передачи оживился, на волю проситься стал, говорит уж лучше осенняя слякоть, чем раздражение мозга. 
Врач2: Это конечно хороший способ, но пациент совсем никакой, боюсь не отреагирует…
Врач1: Ну тогда касторка? 
Врач2: Помогает, но не надолго. 
Врач1: А конфетами кормил? 
Врач2: Шоколадными. 
Врач1: А где пациент? 
Врач2: Да вот он, (выводят пациента). 
Пациент: (руки опушены, волосы взъерошены, сонный) Читает грустные стихи о осени…
Врач1: Может ему растишки дать? 
Врач2: Не знаю, а поможет? 
Врач1: А мы ему туда горчицы подмешаем? 
Пациент: Что с горчицей, что без горчицы, 
Врач2: Может ему игрушку дать? 
Пациент: Что с игрушкой, что без игрушки…
Врач1: Давай мы ему книгу, поинтересней дадим почитать? 
Врач2:Давай! 
(дают книгу) 

Пациент: Пособие тракториста…?

Врач1: Нет, не эту. 
(дает другую) 

Пациент: читает..Лучшие сказки мира..вот єто уже интерестно
Врач2: Вот, оно самое, принимать каждый день…
(Танцуют втроем… со сцены)

Осінь

Ось і завершується наше свято

Хай же в цей прекрасний час

Мелодійна пісня лине,

Хай моя пора осіння

Не засмутить, друзі, вас!