«Наша мова – кетяг калиновий»

Сценарій свята української мови.

Звучить пісня «Молитва за Україну» 

«Молитва до мови» Катерини Мотрич

Вчитель.  Рідна мова – це мова, що першою засвоюється дитиною і залишається зрозумілою на все життя. Рідною прийнято вважати мову нації, мову предків, яка пов’язує людину з її народом , з його духовними надбаннями. Корені українського слова проросли з найдавніших праслов’янських племен, рясними пагонами розвинулися в часи Давньоруської держави. Древнє слово квітами-перлами розцвітало у найдавніших пам’ятках культури Київської Русі, у красному письменстві різних часів.
6 листопада 1997 року було підписано Указ Президента України: „Установити в Україні День української писемності та мови, який відзначати щорічно 9 листопада в день вшанування пам’яті Преподобного Нестора Літописця”. Із святом вас, шановні гості, із святом, шанувальники рідного слова.

Звучить пісня «Наша мова - кетяг калиновий», виконують

Учень:

Мова кожного народу
Неповторна - і своя.
В ній гримлять громи в негоду,

В тиші трелі солов’я. 

На своїй природній мові
І потоки гомонять.
Зелен-клени у діброві
По-кленовому шумлять.

Солов'їну, барвінкову,
Колосисту - на віки -
Українську рідну мову
В дар дають мені батьки.

Берегти її, плекати
Буду всюди й повсякчас, -
Бо ж єдина - так, як мати -
Мова в кожного із нас.

Вчитель. Так, рідна мова в кожного із нас єдина, як мати, як рідна земля. І де б не були ми, завжди хвилюємось, почувши рідне слово, скрізь відчуваємо поклик Батьківщини.

Учениця.

Любіть Україну у сні й наяву,
Вишневу свою Україну,
Красу її вічно живу і нову,
І мову її солов'їну.

Учень. Всі народи мову мають,
Всі пісень своїх співають.
Бо хто має мову рідну,
Той багатий, а не бідний.

Вчитель. Нам найдорожча - українська чудова мова. Вона багата, співуча, мелодійна.

Звучить пісня «Колискова», виконують

Учень. Народна мудрість говорить, що слово до слова - зложиться мова. Т.Г. Шевченко з цього приводу сказав: 

 Ну що б здавалося, слова – 

Слова та й голос - більш нічого.
А серце б'ється - ожива, Як їх почує.

Учениця. А вірна дочка українського народу Леся Українка, єдину надію покладала на рідне слово. Слово, моя ти єдиная зброє,
Ми не повинні загинуть обоє!
Може в руках невідомих братів
Станеш ти кращим мечем на катів...

Учень. Панас Мирний писав: "Найбільше і найдорожче добро в кожного народу - це його мова, ота жива схованка людського духу і багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподівання, розум, досвід, почування". 

Мова українська - то Шевченка слово, 
Лесі Українки і Марка Вовчка.
Мова українська - то дарунок Бога.
Це барвисте слово генія Франка.
Мова українська - це і степ широкий,
Це сади вишневі і гаї, ліси.
Мова українська - океан глибокий
Мудрості народу - вічної краси.
Мова українська - це велика сила,
Прадідів великих, це духовний світ.
Це борців безстрашних братськії могили,
Голод смертоносний і жорстокий гніт.

Мова українська - берегиня наша,
Пісня материнська, голос немовлят.
Мова українська - це достатку чаша
І найбільше свято із відомих свят.

Мово наша рідна, йди широким кроком
Впевнено і гордо в світле майбуття.
Не лякайся, мила, цих тривожних років.
Ти для нас - єдина і на все життя.

Вчитель. Той, хто зневажливо ставиться до рідної мови, й сам не зможе викликати до себе поваги. А любов до рідної мови починається з колиски, з маминої пісні. Бо у ній звучить материнська любов і ласка, світ добра і справедливості, віра в магічну силу слова.

Звучить пісня «Мова – краса спілкування»

Учні

Ти не загинеш, Україно!
І мова прадідна твоя,
Що кожне слово в ній перлина 
Не вмре повік. І світ-зоря,
Твоя свята зоря засяє.
Поглянь — слов'янство оживає
І сили пробує свої:
Ганебні ярма розбиває, 
Докупи всіх синів скликає...
А то ж усе брати твої!..
Ні, не умре ніколи мова, 
Якою син співає твій, 
Якою люд скликав Підкова,
Богдан славетний і Палій,
Якою Січ буйна лишала,
Якою наш Кобзар співав, 
Яка степи опанувала
І міліони об'єднала
Людей-братів!..
Хто не чував
Пісень по селах вечорами —
І жартівливих, і сумних?.. 
То долю рідними словами 
Народ виспівує у їх.
О ні, Вкраїна не загине!
Коли народний океан
Співа, неначе той орган, 
Є сила в нім — душа єдина. 

«Повільний вальс» виконують

Виконує учень.

П. Глазовий. ^ Гумореска. «КУХЛИК»

Дід приїхав із села, Ходить по столиці.
Має гроші - не мина Жодної крамниці.
Попросив він: "Покажіть Кухлик, той, що скраю".
Продавщиця: "Што? Чего? Я не понімаю?!"
- Кухлик, люба, покажіть, Той, що з боку смужка.
- Да какой же кухлик здесь, Єслі єто кружка!
Дід у руки кухлик взяв І насупив брови:
- В Україні живете Й не знаєте мови...
Продавщиця теж була Гостра і бідова.
- У мєня єсть свой язик, Ні к чему мнє мова!
І сказав їй мудрий дід: - Цим пишатися не слід,
Бо якраз така біда В моєї корови:
Має бідна язика І не знає мови.
Слово могутнє, яка в ньому сила! 
Скажеш з любов'ю і - радість росте.
Слово хороше народжує крила,
Ви не забудьте ніколи про те.   
О, рідна мово, серцю близька, -
Ти - щира пісня материнська!
Тебе ми любимо від роду:
Ти - мудрість нашого народу!
Крізь заборон важке каміння
Пробилась ти, немов проміння.
Тобою можемо гордиться -
Ти - чиста звонкова криниця.
Немало мов на білім світі
Та серед них одна лиш - рідна!
Наш рід великий, славнозвісний,
Бо є в нас мова, є в нас пісня!

Вивчайте мову українську, 
Дзвінкоголосу, ніжну, чарівну,
Прекрасну, милу і чудову,
Як материнську пісню колискову.

Любіте нашу рідну мову
Беріть до зброї рідне слово.
Ні! Не забули ще слов'яни
Шевченка заклик полум'яний!
Бо вона ж така багата,
Українська мова!
Неповторна і крилата,
І така чудова! І цвіте у ній кохання, 
Рушники з квітками
Мрії наші і бажання, 
Верби над ставками.

Найрідніше, сокровенне,
Найдорожче в світі.
І святкове, і буденне,
В ній батьки і діти.

Не цурайтесь мови, люди, 
Не цурайтесь роду.
Як зачахне рідне слово, -
Не буде народу... 

«До молитви абеткової»

Пісня «Вивчайте мову»

Говоріть, як колись вас навчала матуся, 
Говоріть, як навчав у дитинстві татусь, 
Легко так, вільно так, щоб слова були в русі, 
Не тримайте слова, віддавайте комусь. 
Щиро так, м’ягко так, починайте казати, 
Як воліла б відкритись ваша душа. 
Може хочеться їй у словах політати 
Привітати когось, а чи дать відкоша. 
Слів у мові мільйон, вибирайте найкращі, 
Кожна з них , лиш торкни, - як струна, виграва, 
Зрозумілі, вагомі й усі вони ваші- 
Мелодійні, дзвінкі, українські слова. 
Говоріть про любов і про віру у щастя, 
Уникайте мовчання, нудьги і ниття, 
Говоріть, хай в розмові слова веселяться, 
Говоріть і продовжуйте мові життя. 

«Ода пісні»

Все в тобі з’єдналося, злилося, 
Як і помістилося в одній! – 
Шепіт зачарований колосся, 
Поклик із катами на двобій, 
Ти даєш поету дужі крила, 
Щоб підносить правду в вишину, 
Вченому ти лагідно відкрила 
Мудрості людської глибину. 
І тобі рости, не в’януть зроду, 
Квітувать в поемах і віршах, 
Бо в тобі – великого народу 
Ніжна і замріяна душа.