Статистика
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0
|
Каталог статей
День української писемностi та мови
Усний журнал у бібліотеці "Слово про слово".
Мета. Ознайомити учнів з виникненням писемності; показати красу і багатство мови, довести, що рідна мова – це духовна святиня.
Сприяти розширенню словникового запасу школярів, розвиткові творчих здібностей. Бажанню берегти свою національну культуру. Розвивати почуття
національної гідності. Виховувати любов до національних традицій, народної мудрості, до краси і гармонії рідного слова.
Обладнання: святкова газета; виставки книжок про розвиток української писемності, дитячих малюнків.
Усний журнал складається з п’яти сторінок:
1.«Мандрівка у Країну писемності» (З істрії виникнення писемності).
2.«Від кирилиці до Кобзаря» (З істрії розвитку української писемності).
3.«Сторінка рідного фольклору» (Конкурс на знання прислів’їв та приказок про мову).
4.«Ну що б,здавалося, слова…» (конкурс на розгадування загадок).
Учень 1:
Всі народи мову мають,
Всі пісень своїх співають.
Бо хто має мову рідну,
Той багатий, а не бідний.
Солов'їну, барвінкову,
Колосисту - на віки -
Українську рідну мову
В дар дають мені батьки.
Берегти її, плекати
Буду всюди й повсякчас, -
Бо ж єдина - так, як мати -
Мова в кожного із нас.
Бі6ліотекар. 9 листопада народився Преподобний Нестор- Літописець.Саме в день його народження Україна відзначає День української писемності та мови.
Сьогоднішнє свято одне з наймолодших державних свят, яке було встановлено 1997 року Президентом України Леонідом Кучмою. В указі було зазначено:
"Установити в Україні День української писемності і мови, який відзначати щорічно 9 листопада в день вшанування пам’яті Преподобного Нестора Літописця”.
І це закономірно.Адже саме він стояв біля витоків української писемності, збирав відомості про походження свого рідного Києва, його засновників, розповідав
про події, що відбувалися на його очах. Недаремно люди відзначають свято слова.Бо першим до нас приходить слово.З колисковою материнською піснею,
тихою казкою, доброю ласкою. Світ – мов казка.І пізнаємо ми його за допомогою слова. Словесність – початок усіх наук.
Вона джерело, звідки починається струмок, який ширшає, набирає сили і розливається могутньою рікою.
Учень 2:
Мова –державна перлина,
Нею завжди дорожіть.
Без мови немає країни –
Мову, як матір, любіть.
1 сторінка «Мандрівка у Країну писемності».
1-й ведучий. Сьогодні в нас чудове свято мови та писемностi.В школi всi дiти навчаються читати, писати, спiлкуватися мiж со6ою.
2-й ведучий. Здавалося, так 6уло завжди.
3-й ведучий. А чи завжди люди вмiли писати? Чи спiлкувалися вони між собою за допомогою писемної мови?
1-й ведучий. Про це можна довiдатись, заглянувши у наше далеке-далеке минуле.
2-й ведучий. Ми з вами 6удемо сьогоднi подорожувати сторiнками усного журналу "Слово про слово".На першiй його сторiнцi «Мандрівка у Країну писемності»
ми розкажемо легенду про виникнення писемності.
3-й ведучий. Жило на землi плем’я розумних людей. Вмiли вони полювати, готувати їжу на вогнищi. А всi ці знання зберiгали в пам’ятi,
а дiтки вчились у батькiв, спостерiгаючи за ними.
1-й ведучий. I жила в цьому племенi сiм’я: мама, тато i донька Ая. Одного разу пiшли тато з Аєю до лiсу i вистежили здоровенного ведмедя.
Тато хотiв вполювати звiра, та списа забув удома.
2-й ведучий. Взяв тодi вiн шматок кори з дерева (6о 6умагу тодi ще не придумали) i намалював листа дружинi(писати тодi ще теж не вмiли).
3-й ведучий. Мама подивилась на цей лист i закричала. Збiглися всi родичі племенi. А жiнка їм пояснила, що її чоловiка хоче ведмь з’їсти, i показала
кожному листа.
1-й ведучий. Всi схопили зброю i кинулись на допомогу. А мисливець, побачивши озброєних родичiв, подумав, що його хочуть убити, i почав утiкати.
Бiгав, доки не натрапив по дорозi на старця-мудреця. Почав просити у нього захисту.
2-й ведучий. Коли все з’ясувалося, то люди племенi ще довго смiялися. Та старiйшини задумались i, щоб не було плутанини, вирiшили придумати iнше письмо,
щоб легше було тлумачити написане. І придумали лiтери.
1-й ведучий. Не знали, як же назвати всi цi лiтери, а тут перед ними дiвчинка гралася на iм’я Ая. Отож вирішили, що першу літеру назвуть А, а остання буде Я.
Згодом були названi всi лiтери.
2-й ведучий. Так виникло письмо. З того часу люди почали користуватися не лише усним, а й писемним мовленням.
3-й ведучий. Звiсно, це лише легенда.Але й є історичний факт.
1-й ведучий. Зараз вам може бути смiшно, але одного разу я прочитала в історичній книзі про грецького iсторика Геродота, який жив ще у V столiттi.
Вiн писав про такий історичний факт: скiфи направили персам «листа», який складався з жаби, мишi, птаха та п’яти справжнiх стрiл. Як на вашу думку,
що б вiн мiг означати?
(Вiдповіді дiтей).
2-й ведучий. Цей лист означав: «Якщо ви, перси, не навчитеся стрибати по болотах, як жаба, ховатися в норах, як миша, i лiтати, як птах, то ви будете
засипанi нашими стрiлами, як тiльки ступите на нашу землю.
3-й ведучий. Багато столiть пройшло, доки люди звикли до письма, доки запам’ятали, що як називається. Наше слов’янське письмо — знайомі і звичайнi лiтери
абетки — пройшло довжелезний шлях, поки дiйшло до нас.
Учень 3:
Знайте всi, мої шановнi,
Не забудьте це, бува:
У людей є звуки мовнi,
Що складаються в слова.
4-й учень:
Звуки зiбранi у слово,
Ще в далеку давнину
Утворили рiдну мову,
Українську, чарiвну.
5-й учень.
А щоб ми все розумiли,
Щоб могли багато знать,
Знаки-букви нам створили,
Щоб писати i читать.
6-й учень.
Їх взяли, пошикували,
Щоб нiкого не згубить.
Та Абеткою назвали —
Ось її нам треба вчить!
1-й ведучий. На нашу землю ця а6етка прийшла тисячу рокiв тому. Увесь час вона змiнювалась, аж поки не стала такою, якою ми сьогоднi й користуємося.
Важко навiть сказати, скільки людей протягом столiть доклали зусиль, щоб сьогоднi ми з вами могли читати і писати.
2 сторінка «Від кирилиці до Кобзаря».
2-й ведучий. Ми перегортаємо 2 сторінку нашого усного журналу «Від кирилиці до Кобзаря».
3-й ведучий. Виникнення писемності – епохальний крок поступу в історії кожного народу. Чи знаєте ви, хто створив першу слов’янську абетку?
1-й ведучий. Творцями слов’янської абетки були славнозвісні просвітителі, перекладачі, проповідники християнства брати Кирило і Мефодій.Тому перший алфавіт
називався "кирилиця" (по імені його засновника).
2-й ведучий. Наступна визначна постать в історії розвитку української розвитку української писемностіписемності – це Нестор Літописець. Він є батьком
української історії і словесності.
3-й ведучий.
Він прийшов до Лаври юнаком,
Тут назавжди оселився....
Та не тільки став монахом він,
він в історії Русі літописцем залишився.
1-й ведучий.
Двадцять років він писав,
"Повість...” склав в Літопис руський
Славу й шану він князям віддав,
Що величали землю руську.
2-й ведучий. Серед тих, хто першим став писати живою мовою, був Тарас Григорович Шевченко. Саме Т.Шевченко вважається основоположником української
літературної мови.
7-й учень:
Він народився на Вкраїні милій
В родині сільського кріпака,
Але звільнився, - і, піднявши крила,
Ім’я своє залишив на віка.
3-й ведучий. А як називається головна книга Т. Шевченка? Так,ім’я її-«Кобзар».
1-й ведучий. Багато десятиліть наша мова знищувалася. За підрахунками науковців,за всю історію української мови було прийнято понад 200 законодавчих актів,
які різною мірою обмежували права української мови.
2-й ведучий. Та незважаючи на всі переслідування та за6орони, наша співуча мова жива й донині.Послухаємо вірш "МОЛИТВА ДО МОВИ".
8-й учень:
Моя прекрасна українська мово,
Найкраща пісня в стоголоссі трав,
Кохане слово, наше рідне слово,
Яке колись Шевченко покохав.
9-й учень:
Ти все знесла: насмішки і зневаги,
Бездушну гру ворожих лжеідей,
Ти, сповнена відваги і любові,
З-за грат летіла птахом до людей.
10-й учень:
Ти наш вогонь на темнім полі битви,
Невинна кров, пролита в боротьбі,
Тебе вкладаєм тихо у молитви
І за спасіння дякуєм тобі.
3-й ведучий. Правовий статус української мови сьогодні визначає Конституція України. У статті 10 записано: "Державною мовою в Україні є українська мова».
1-й ведучий. Зараз українська мова оживає в дитячих садках, школах, університетах, на телеекранах, на рівні державного спілкування. В української мови є
майбутнє. Адже вона народжується не просто з вуст народа, а з глибини його серця і душі. Обов’язок кожного з нас – турбуватися про її долю, удосконалювати і
збагачувати українську мову.
3 сторінка «Сторінка рідного фольклору» (Конкурс на знання прислів’їв та приказок про мову).
2-й ведучий. Сторінка 3 усного журналу "Сторінка рідного фольклору".
3-й ведучий. Українська мова дуже співуча і мелодійна. Діти, існує 6агато загадок,приказок, легенд про мову. Одну таку легенду, про виникнення мови,
ми з вами вже сьогодні почули. А чи знаєте ви прислів’я,приказки про нашу мову?
(Діти відповідають).
1. Не кидай слова на вітер.
2. Давши слово – держись, не давши слово - кріпись.
3. Птицю пізнати по пір’ю, а людину - по мові.
4. У кого рідна мова, в того й душа здорова.
5. Від теплого слова і лід розмерзає.
6. Слово не стріла, а глибше ранить.
7. Слова треба важити, а не лічити.
8. Де слово, там і душа.
9. Вітер горе руйнує, слово народи підійма.
10. Хто материнську мову зневажає, той і матері не шанує.
11. Не бажай синові багатства, а бажай розуму.
12. Голова без розуму, що ліхтар без світла
13. Вчення в щасті прикрашає, а в нещасті утішає.
14. Гарний птах пір’ям, а чоловік – розумом.
4 сторінка усного журналу "Ну що б,здавалося, слова…"
1-й ведучий. Наша 4 сторінка називається "Ну що б,здавалося, слова…" На ній вам треба розгадати загадки:
Доведіть, діти, що ви знаєте українську мову, відгадайте мовні загадки-шаради.
2-й ведучий.
Люблять нас усі збирати
Після дощику в ліску,
А як букву Г відняти,
Будем плавать у ставку.
(Гриби — риби)
3-й ведучий.
З «В» росте на голові.
З «К» — у полі на землі.
(Волосся — колосся)
1-й ведучий.
З «Р» траву вмиває,
З «К» її стинає.
(Роса — коса)
2-й ведучий.
З «И» я плаваю у морі,
З «І» — ловлю мишей в коморі.
(Кит — кіт)
3-й ведучий.
З «Т» — скрізь тихо,
З «М» — маленьке сіре лихо, всю їжу погризе та й ще у нору унесе.
(Тиша — миша)
1-й ведучий. Молодці, діти!
Читайте до болю знайомі рядки,
Вклоняйтесь кожному слову,
Усі покляніться нести у віки
Свою материнськую мову!
Бі6ліотекар. Ось ми і перегорнули останню сторінку нашого усного журналу, присвяченого рідній мові.Я хочу на закінчення розповісти вам ще одну легенду.
Ліки від байдужості
В одній заморській країні жив могутній, справедливий і дбайливий правитель. Він мав єдину доньку-красуню. Недалекі і жорстокі сусіди заздрили йому.
Довго думали вони, як нашкодити мудрому володарю. І вирішили: злі чаклуни зачарували доньку. Стала вона зовсім байдужою до життя і до оточуючих.
Батько – правитель дуже страждав, він звертався до лікарів, мудреців, але все марно.
Та ось одного разу прийшов у цю країну чужинець. Це був звичайний парубок, що вирішив допомогти. Почав він з любов’ю у серці розповідати дівчині
про свою неньку Україну, славних лицарів її і талановитий співучий народ. Його мова звучала мелодійно, ніжно. Вона лилася, як чистий струмок, і зцілила
дівчину-красуню від байдужості. Спочатку в її очах з’явилась зацікавленість, а потім – бажання побувати на дивовижній землі. Всі були здивовані,
тому запитали: - Як це тобі вдалося ?
Парубок відповів: - Злі чари зникли тому, що мова – велика сила, здатна оживити душу.
Давно це сталося. Але і нині любов до слова, рідного краю повертає душу до життя, рятує від байдужості.
|
| Категорія: Заходи | Додав: Наточка (17.12.2013)
|
| Переглядів: 4369 |
| Рейтинг: 5.0/1 |
|
|