Тема: Довідковий апарат книги
Мета: ознайомити учнів
із довідковим апаратом книги, розвивати в них вміння користуватися книгою та
виховувати любов до читання.
Обладнання: книги, що
допоможуть продемонструвати всі елементи довідкового апарату.
Хід уроку
І. Оголошення теми і мети уроку.
ІІ. Виклад нового матеріалу.
Розповідь бібліотекаря: Щоб розпочати роботу з книгою,
спочатку треба ознайомитись з нею. Це дасть
загальне уявлення про основну тему та ідею книги, особливості викладу матеріалу
і стиль. Ознайомлення з книгою слід розпочинати
з титульної сторінки, на якій вказане прізвище автора, назва
книги, для якого віку вона призначена, коли вийшла з друку і в якому місті та
яке видавництво її друкувало. Читачеві, який багато читає, про авторитетність книги
чимало може сказати прізвище її автора тому, що є багато письменників, які
завойовують своїми творами любов і визнання читачів. Думка про якість книги не
відомого раніше автора складається вже в процесі роботи над нею. Є й такі
книги, що створюються великими колективами людей, у них вказують прізвища тих ,
хто їх впорядкував чи редагував.
Титульна сторінка – це дуже
важлива частина книги, бо містить основні відомості про книгу. Та ще крім
титульної сторінки треба ознайомитися з апаратом книги.
Апарат книги – це
науково-довідкові матеріали, що автор, упорядник чи редактор книги додають, щоб
дати інформацію читачам про зміст і структуру книги, пояснити важкі для
сприйняття місця, охарактеризувати описані події й осіб, вказати використану
літературу тощо.
Складники апарату книги – це анотація, передмова,
вступна стаття, примітки й коментарі, словник важкозрозумілих слів, післямова,
біографічна довідка про автора, покажчик, список літератури, резюме, зміст,
друкарське оформлення, ілюстрації, схеми і таблиці.
Інформація,
яка здобувається при ознайомленні з титульною сторінкою книги, доповнюється анотацією, розміщеною на звороті
титульної сторінки.
Анотація – це коротка характеристика книги. Вона дає коротку, але
вичерпну відповідь на питання про зміст книги. В анотаціях до художніх творів
іноді бувають стислі відомості про автора книги.
Упорядники, редактори, перекладачі або автори пишуть
передмови до книги. У них характеризують історичні обставини і факти особистого
життя автора, що спонукали до написання книги. Подібну до передмови роль
відіграє в книжці вступна стаття. ЇЇ завдання –
підготувати читача до зрозуміння та засвоєння матеріалу. Буває так, що замість
передмови в кінці книги розміщують післямову, яку пише упорядник, перекладач,
редактор чи сам автор. Післямова за змістом схожа на передмову, її завдання –
дати відповіді на запитання, що виникають під час читання, доповнити й показати
значення книги в нашому житті.
Резюме, іноді, подається у наукових збірках в кінці
кожної праці – це стислий висновок, перелік її основних положень.
Ще в кінці книги іноді вміщують коментарі. Це слово
латинського походження – це додаткові про описані в книзі події, історичних
діячів і митців. Коментарі діляться на: історико-літературні,
текстологічні, реальні і лінгвістичні , тобто мовні.
Реальні коментарі – фактичні довідки про час і місце описаних автором подій,
дають пояснення про згаданих людей чи організації.
Лінгвістичний коментар – це переклад вжитих автором іноземних слів, тлумачення
малозрозумілих чи застарілих висловів. Він подається в кінці сторінки під
основним текстом чи в кінці книги.
Цінний
довідковий матеріал – це авторські і
редакційні примітки. Авторські примітки іноді становлять нерозривну частину
тексту. Редакційні характеризують різні події, довідки про з’їзди, конференції,
наради.
Примітки розміщують або в кінці твору, або внизу сторінок як
виноски.
Ще книги
мають такі елементи, які допомагають читачеві зорієнтуватись у їхньому змісті,
допомагають швидко знайти потрібні відомості. Це зміст та різні покажчики
книги. Зорієнтуватися в матеріалах, вміщених у книзі та знаходити потрібні
розділи найкраще допоможе „зміст”. Зміст розташований у кінці книги, а,
іноді, на її початку.
Зміст
– короткий ( простий ) план твору, він
розкриває основну суть книги.
Деякі книги мають допоміжні покажчики, з їхньою
допомогою легше зорієнтуватись у тексті книги.
Є алфавітні покажчики, вони бувають
у збірках віршів, коли в них багато творів.
Предметні покажчики орієнтують у термінах і поняттях, ужитих у книзі. У
предметнім покажчику в алфавітному порядку дається перелік всіх предметів,
понять та термінів, про які йдеться у книзі. Це допомагає швидко знайти
відповіді на важливі чи потрібні питання.
Іменні покажчики уміщують у зібраннях творів,
збірниках, монографічних дослідженнях. Вони допомагають знайти сторінки, на
яких розповідається про певних людей, іноді в них наводяться їхні імена, дати
життя та важливі факти біографії. Ще бувають покажчики географічних назв, періодичних видань, ілюстрацій тощо. В підручниках
і книгах на суспільно-політичні теми часто подаються списки літератури – це перелік основних чи рекомендованих для
вивчення праць, які поглиблюють знання. їх використовують при підготовці
рефератів, курсових та дипломних робіт.
В книгах велике значення відіграють ілюстрації, малюнки, фотографії, креслення та карти, вони добре
доповнюють зміст. Зустрічаються книги майже повністю ілюстровані. Наприклад, у
нашій країні велика увага приділяється ілюструванню книг, над цим працюють
найкращі художники.
ІІІ. Закріплення
вивченого матеріалу:
- Де розміщена титульна сторінка і що на ній вказують?
- Що таке анотація?
- Для чого в книзі потрібні коментарі?
- Які покажчики ви запам’ятали?
ІV. Домашнє завдання. Напишіть анотацію на щойно прочитану книгу.
|