Запрошуємо на розмову

про літературу довідкову 

         Мета. Узагальнити знання учнів про довідкову літературу, розкрити її значення в житті людини; розширити знання з історії виникнення словників; удосконалити практичні навички користування різними видами довідкової літератури.

                                                  Хід уроку. 

         Бібліотекар. Сьогодні я розпочну урок словами В. Сухомлинського: «Розумна, натхненна книжка нерідко вирішує долю людей». А зараз згадаємо прислів’я про книгу (відповіді дітей). От бачите, як високо цінував наш народ книгу.

         Коли ще ви були маленькими, не вміли читати і писати, ваші батьки, дідусі і бабусі читали вам казки, загадували загадки, вчили з вами пісні та вірші. Багато слів і виразів із цих казок, віршів були незрозумілі, і ви просили пояснення їх. Батьки не завжди могли відразу відповісти і нерідко зверталися до різних словників. Зараз, коли вам зустрічаються незнайомі слова й вирази, ви самі можете звернутися до словника. От  і зараз подивимося в тлумачному словнику значення слова «словник».

         Учень (читає). Словник – це книга, яка містить в собі перелік слів, які розташовані у визначеному порядку (звичайно за алфавітом), з поясненням або перекладом з однієї мови на іншу.

         Бібліотекар. Саме слово «словник» з’явилося у нашій мові в кінці XVIII ст., поступово витісняючи поняття «лексикон» (від грецької -   словник).

       А сьогодні ми ознайомимося з довідковою літературою, а це словники, довідники, енциклопедії. З’ясуємо їх значення: чи потрібні вони нам узагалі, навчимося ними користуватися.

       Із довідковою літературою ви вже частково ознайомлені, переглядали дитячі кольорові енциклопедії, виконували домашні завдання, користуючись словником тощо.

       Довідкова література – це видання, які допомагають нам про щось дізнатися, уточнити, розтлумачити якесь поняття, перекласти слово з однієї мови на іншу.

         Думаю, що цікавою і корисною буде для нас інформація, яку підготувала творча група на тему "З історії словників”.

         Учень 1. Словники виникли дуже давно. Їх почали укладати з практичних потреб, з необхідності пояснити застарілі незрозумілі слова чи слова з іншої мови. Так, греки вже у V столітті до н.е. укладали глосарії – тлумачні словники, в яких пояснювали слова, вживані в старовинних пам’ятках.

         Учень 2. У східних слов’ян перші словники відомі з XIII століття. З початку всі відомості розміщувались без будь якої послідовності, а вже з XVI століття слова стали розташовуватись за алфавітом (азбукою). Їх почали називати азбуковниками.

         Учень 3. В Україні перший рукописний словничок з’явився у кінці XVI століття. На початку XVII століття видані перші друковані словники. З кінця XVIII століття в Україні складалися переважно двомовні українсько-російські словники або російсько-українські.

         Бібліотекар. Словники бувають різні:

-         енциклопедичні;

-         тлумачні;

-         орфографічні;

-         іншомовні;

-         спеціальні.

       Широких відомостей словники не дають, вони лише допомагають в опануванні чогось або слугують для загального розвитку. Слід запам’ятати, що основна структура всіх словників однакова: слова розташовуються в алфавітному порядку, тож щоб відшукати незрозуміле слово, знаходять сторінку з літерою, із якої починається розшукуване слово, а за літерою вже знаходять саме слово, читаючи відповідне пояснення. (Приклади). Усі словники мають супровідні розділи, які допомагають нам у роботі з ними (Приклади).

       Коли нам потрібні докладні й водночас стислі відомості, то словника вже не достатньо. Звертаємося в такому разі до довідника. Довідники бувають із різних галузей знань. (Приклади). Потрібний матеріал у довіднику знаходять за змістом, за алфавітом.

       Найбільшим за обсягом інформації є довідкове видання – енциклопедія. Це систематизоване (за алфавітом або за темами) зведення знань.

         Учень 4. Перші книжки енциклопедичного характеру з’явилися у Стародавньому Китаї ще в XII-X ст. н.е. У XIV  ст.. центром енциклопедичної літератури став Єгипет. У XVIII ст. В Європі з’явилася «Енциклопедія» Дені Дідро. Цей відомий письменник, філософ і просвітитель залучив до створення своєї «Енциклопедії» багатьох прогресивних письменників і вчених Франції – Вольтера, Руссо, Монтеск’є.

         Учень 5. У Росії московський видавець Селіванський, близький за своїми поглядами до декабристів, видав «Енциклопедію», яка складалася із 45 томів.

         Учень 6. 1890 року в Петербурзі вийшов «Енциклопедичний словник» Блокгауза і Ефрона, який налічував понад 60 томів. У словнику було зібрано статті з усіх галузей знань світу.

         Бібліотекар. Нині виходять із друку сотні назв літератури енциклопедичного характеру. Енциклопедії містять відомості з різних галузей знань – універсальні (Українська радянська енциклопедія), галузеві (Українська літературна енциклопедія, Географічна енциклопедія України та ін.). (Приклади). У біографічних енциклопедичних словниках після прізвища, імені та по батькові відомої людини стоять дати народження і смерті. (Приклади). Крім того, у деяких енциклопедіях є карти, таблиці, схеми, діаграми. (Приклади).

       А зараз проведемо на закріплення матеріалу уроку гру-подорож «Ми мандруємо з друзями по словниках»идатних людей.