Історія створення книги

 Мета:

- ознайомити учнів з історією створення книги від найдавніших часів до наших днів;

-  виховувати повагу до людей, які займаються створенням книги.
Обладнання: ілюстрований матеріал із теми; книжкова викладка „З книгою через віки” (книги з історії книгодрукування).

Хід уроку

Розповідь бібліотекаря. Упродовж всього життя ми звертаємось до книги. Батьки читали вам казки, вірші, оповідання, коли ви самі ще не вміли. Згадайте свої перші улюблені книжечки, які роздивлялися, щось згадуючи, уявляючи, фантазуючи. А коли вивчили літери, самі стали читачами, 3 дитячих років книжка допомагала вам пізнавати себе і розуміти світ, що вас оточує. З книжок ви дізналися про таємниці природи, про те, як живуть люди в далеких і близьких краях. Про все розповідає книжка. А чи замислювалися ви над тим, якими були книжки в минулому, хто їх писав, працював над їх створенням, яким був перший матеріал для написання книг?

Перші люди були мало розвинені, майже нічого не вміли робити. Жили у величезних печерах великими колективами, бо поодинці вижити в ті часи було неможливо. Але з часом людина розвивалася, набувала певного досвіду життя. Виникала потреба записувати, передавати іншим певні відомості, досвід, знання. Тож „сторінками” найдавніших книжок ставали камені, стіни печер... Гострим предметом, а згодом різноколірною глиною на стінах своєї печери людина малює сцени з життя свого племені, тварин, на яких вона полює тощо. Перші малюнки стародавніх людей учені назвали „кам’яною книгою”. З цієї книги ми, сучасні люди, дізналися якими були наші далекі предки, як вони жили.

 Минав час... Камінь - гарний будівельний матеріал, але для письма він не придатний, для того, щоб написати на камені якісь знаки, його треба довго обробляти. На ньому можна зобразити картину, малюнок, але книгу з каменю зробити не можна.

            Починається пошук матеріалу для письма, перших абеток.

 Люди, які жили на берегах річки Тигру і Євфрату (Межиріччя - Месопотамія), використовували в якості матеріалу для письма глину. З м'якої глини робили прямокутні плитки - глиняні таблиці, загостреними паличками на них видавлювали знаки, схожі на трикутні клини (цей тип письма одержав назву клинопис). Потім плитки сушили і обпалювали на вогні в печі. Одержували пласкі цеглинки - сторінки книги, які збирали в спеціальний ящик. Таким чином створювалася глиняна книга.

Та хіба на таких сторінках-цеглинках багато напишеш? До того ж, ці книжки були важкі та незугарні! Коли, скажімо, якийсь учений збирався в дорогу і брав з собою дві-три такі „книги”, йому потрібен був віз.

У далекій Африці, на берегах річок, простягнулися нескінченні зарості болотяної рослини - папірусу. Гладеньке, без листя стебло піднімалося заввишки до чотирьох метрів і розсипалося над водою веселою кучерявою голівкою тоненьких променів.

Папірус люди використовували на будівництві. Якось один чоловік лагодив хату. Розрізав стебло папірусу, витяг волокнисту серцевину, поклав на сонці. Через деякий час він спостеріг, що волокна перетворилися на сухі вузенькі стрічки.

Ще більше чоловік здивувався, побачивши, що стрічки добре вбирають фарбу. Це означало, що на папірусі можна писати.

Отже, стебло папірусу обчищали від тонкої кори, обережно виймали пористу серцевину. її розрізали на тонкі довгі пластинки, складали і склеювали їх. Мокрі сторінки пресували, а потім відполіровували гладенькими мушлями. Аркуші з папірусу були тендітні і на згинах швидко  ламалися. Тому їх склеювали і скручували в сувій. Така книга отримала назву книга-сувій із папірусу. В одному з британських музеїв зберігається книга-сувій, довжина якої 40,5м, висота сторінки – 43см. Папірусні сувої зберігались у циліндричних коробках - бібліобусах. Писати на сухих стеблах з папірусу було зручно, але через кілька років такі „книги” ламалися і розсипалися.

 Книги-сувої робили також із пергаменту - тонкої козячої або телячої шкіри. Першу таку книжку зробили в Малій Азії (у стародавньому місті Пергамі) в II тисячолітті до н. є., через те матеріал зі шкіри і назвали пергаментом. Але ці книжки були дуже дорогі. На виготовлення однієї книжки потрібні були шкіри із цілої череди телят. Отож, люди шукали, з чого робити книги, щоб вони були дешевші, зручні у використанні й доступні.

І знайшли.

У стародавній Індії писали на листках із пальми. А народи, які населяли північ нашої країни, писали на бересті - верхньому шарі березової кори. Такі книжки називалися берестяними грамотами.

Люди відчували потребу в матеріалі для письма, який був би довговічним, стійким до сонця і вологи. Нарешті допитливий розум людини винайшов папір. Це було велике відкриття, тому з появою паперу кількість книг почала швидко збільшуватися.

Спочатку книги писали вручну (такі книги отримали назву рукописні). На Русі перші книги писали монахи в монастирях та соборах. Потім почали відокремлюватися групи ремісників, які займалися книжною справою. На Русі книжки були дуже дорогими. Той, хто мав одну книжку, вважався багатою людиною. Написану книгу камінням, золотом, сріблом. Тому й не дивно, що до полиці книгу частенько прикріплювали ланцюгами.

У середині XV ст. в Німеччині запрацював перший у Європі друкарський станок-верстат майстра Йогана Гутенберга.

Відтоді в різних містах і країнах з'являються книги, подібні до тих, якими ми з вами користуємося зараз.

Сьогодні ми перегорнули лише кілька сторінок з історії появи книги, без яких неможлива історія про неї. Якщо вам захочеться докладніше довідатися про історію створення книги і книгодрукування, завітайте до нашої бібліотеки. Про це написано сотні книжок.

А зараз звернемо увагу на нашу книжкову викладку „3 книгою через віки”. (Огляд літератури книжкової викладки).

Домашнє завдання. Намалювати один із видів перших книг, який найбільше запам'ятався.