Країна, якої немає на карті

            Доброго дня Вам. Сьогодні у нас не звичайний урок, а гра – подорож «По країні, якої немає на карті». Сьогодні в роботі мені допоможуть книжкова виставка «Життя поруч з книгою», тематична поличка « Заглянь у словник».

            І так почнемо наш міні урок в ІСТОРІЮ.

            Упродовж усього життя ми звертаємося до книги. Батьки читали вам казки, вірші, співали пісні, коли ви ще і говорити добре не вміли. З дитячих років книжка допомагала вам пізнати себе і зрозуміти світ, що вас оточує. І чим би ви в школі не захопилися - історією, географією, математикою на допомогу завжди прийде книга.

            І недарма говорять, що книга - це одне із див світу. Величезний світ лине до нас зі сторінок улюблених книг. А яка ж була перша книга? Давайте згадаємо. (Бесіда)

            У давні часи на землі не було книжок, бо люди ще не вміли їх робити. Але потреба записувати, передавати іншим якісь відомості, досвід, знання виникла у людей дуже давно. Тож "сторінками” найдавніших книжок ставали камені, стіни печер, сокири, вояцькі щити. Писали на всьому. Бо ж не було тоді ані паперу, ані пер чи олівців, не знали люди і літер - їх замінювали малюнками. Згодом винайшли перші абетки, додумалися писати на глиняних табличках. Та хіба на таких сторінках – цеглинах багато напишеш ? Вони були дуже важкі.

            З часом люди навчилися робити зручні і легкі книги з тонкої козячої шкіри. Першу таку книжку зробили в Малій Азії, в стародавньому Пергамі у другому столітті до нашої ери. Тому папір із шкіри назвали пергаментом. А потім були книги з папірусу – це така болотяна рослина. А справжній папір на якому пишуть і сьогодні, люди навчилися робити дві тисячі років тому. Тому й почали у багатьох країнах писати на папері, саме писати, бо книги були рукописними, й одну книжку переписували, бувало, кілька років.

            Минуло ще багато часу, коли з’явилося книгодрукування. В нашій країні це сталося в XVІ столітті. Ось така коротка історія появи книги. Але про це докладно можна дізнатися з книжкової виставки " Життя поруч з книгою”. А ми продовжуємо далі.

            Книга має над людиною велику владу. Над створенням книги працює багато людей: Хто вони? Скажіть, будь ласка? Так, це – письменники, редактори, художники, видавці.

                                   Є книг багато-радісних, печальних,

Товстих, тонких, барвистих, наче жар.

            Життя не вистачить, щоб їх перечитати. Книги видаються великими тиражами. Книги бувають різні: це і книги – гіганти – атласи, словники, довідники, енциклопедії, книги – малютки. В нашій бібліотеці найбільша книга – це «Кобзар» Т.Г.Шевченка, а найменші – ціла збірка ось таких книжечок…

            Цікаві повідомлення:

            1. Найбільша у світі книга знаходиться у Державній бібліотеці в Німеччині. За «Книгою рекордів Гіннеса» – це гігантський атлас вагою 120кг. Виданий він у 1661 році і має розмір 170 х 110см.

            2. Абсолютний рекорд по мікровиданнях (маленька книга) належить також німецьким майстрам. Вони створили книжку форматом трохи більше ніж 2мм.

            3. Перлиною слов’янської поліграфії вважається байки Крилова, надруковані 130 років тому. Ця книга трохи більша за звичайну марку.

            4. Як ви думаєте, яка книга практичніша? (Міні – видання дозволяють зекономити гори паперу. За думкою спеціалістів, кожен тираж звичайної книги – декілька гектарів хорошого лісу)

            А зараз у нас «ВЕСЕЛА ПЕРЕРВА».   Казочка

 Поживали дід та баба –             Гомоніла баба в сінях:

Молодий та молода -                 Я й сама її зварю,

У бабусі – кура Ряба,                А за те, мені на віник,

А у діда – борода.                     Дай ти бороду свою…

- Ой, ти бабо - баобабо,           - Чи жива ще кура Ряба?

Дід бабусі говорив;                    Хто кому там догодив ?

- Не несеться твоя Ряба,            Знають тільки дід та баба,

Краще б я її зварив.                   Й сивий віник з бороди!

         Веселинка

Що ворона поробляє?

Третій день казки читає.

І каркоче тишком - нишком:

« Це якась погана книжка!

– Все про вовка, про лисицю,

Про кота, про рукавицю,

Навіть є про жабу трошки,

Є ще про Котигорошка,

І про змія, що літає…

Лиш про мене тут не має».

            Цікаві повідомлення:

            «Пам’ятники улюбленим героям»:

США – двом хлопчакам: Тому Сойєру та Гекельбері Фінну.

ФРАНЦІЯ – пам’ятник символу д ‘Артаньяну.

ІТАЛІЯ - довгоносий Піноккіо - старший брат Буратіно.

ДАНІЯ – у Копенгагенському порту, дивиться на море ніжна Русалочка.

            Конкурси:

 І. У назвах яких книжок є прізвисько собак?

            1. Гавріїл Троєпольський. «Білий Бім Чорне Вухо»

            2. Іван Тургенєв «Муму»

            3. Микола Трублаїні «Волохан»

ІІ. У назвах яких книжок є назва котів?

1.      Іван Франко «Мурко і Бурко»

2.      Іван Крилов «Кот Василий»

3.      Шарль Перро «Кіт у чоботях» та інші.

Друзі, чи любите, ви мандрувати?

Книжки про землю далекі читати?

Сьогодні у бібліотеці Мюнхаузен – гість,

Про різні країни він вам розповість!

            Тепер проводимо конкурс: «З якої країни літературний герой?»

            1. Хто моторчик свій заводить?

З даху в гості, хто приходить?

Веселиться і співає

та цукерки наминає.

Є у нього справжній друг

Найцікавіший Малюк. (Карлсон. Країна – Швеція)

             2. В батька хлопчик дуже гарний

Незвичайний, дерев’яний.

Любить дуже батько сина,

Забіяку … (Буратіно. Країна – Росія)

            3. Виріс цей хлопчина з малої деревини,

У печі зміючку спік, сам на дерево утік,

Його гусятко врятувало, на крилечка свої взяло.

Принесло до тата й мами частуватись пирогами. (Івасик-Телесик. Країна - Україна )

            4. Я Бабусі у корзині

І обід несу й гостинці.

Раптом – сірий Вовк із хащі

Роззявляє хижу пащу.

Ти чого отут блукаєш? -

Розпитав, стрибнув у бік

Блискавично в лісі зник…

Відгадайте – ну, будь-ласка,

Звідки я, з якої казки? (Червона Шапочка. Країна – Німеччина)

            5. З’їла жінка горошину,

Згодом народила сина.

Виріс, як з води, хлопчина,

Захищать пішов родину.

Бився із змієм булавою,

Врятував братів з сестрою. (Котигорошко. Країна – Україна)

            6. Жили собі дід та баба, та й горя не знали.

Мали собі господарство, ще й кота тримали.

Але кіт той вже постарів, був ледачий і слабий.

От і каже господарю його жінка – баба.

- Їдь, мабуть, ти, діду, до лісу – там покинь котяку,

Бо від нього не діждемося, ні мишей, ні дяки.

От поїхав дід до лісу. Залишив у

Ньому свого старого кота, тай гайнув додому. (Пан Коцький. Країна – Україна)

            7. Я – сміливий хлопчик – зух,

У мене могутній дух:

Як скубне хто за чуприну,

Буде плакать, мов дитина,

Мені море по коліно,

А зовуся … (Цибулино. Країна – Італія)

            8. Лише раз була у школі

Й більше не піду ні коли.

Я ніяка не дурепа

Я весела … (Пеппі. Країна –Швеція)

            9. До прогулянки він ласий,

Є на мед чутливий нюх.

В нього друг хлопчина Робін

Упізнали … (Вінні Пух. Країна –Англія)

            10. Якось в одної господині

В садочку стигли пиріжки.

Один, кругленький, з миски випав,

Лискучий, смажений бочок.

Дрібненькі крихітки насипав

На вишиваний рушничок. (Колобок. Країна – Україна)

            Перерва «Хочете жити на втіху, частіше помирайте від сміху»

            Читака

 Повернувшись з магазину,

Так сказала ненька:

- Ось тобі, коханий синку,

Книжечка новенька.

Не замурзай хоч цієї …

- Не журись, матусю,

Обіцяю, що до неї

Навіть не торкнуся.

            Я дуже рада, що сьогодні всіх нас зібрала тут книга. Уміння вдумливо читати кожну книгу збагатить ваше життя, зробить його цікавим і наповненим. А навчать Вас цьому не тільки батьки, вчителі, але й ми господарі цього приміщення.

 Тут книги розумні спокійно живуть,

У тихій величній світлиці

А двері широкі, відкриті ведуть,

До знань золотої скарбниці

Герої романів, легенд, повістей у тиші говорять із нами.

В книжках – відкриття всіх великих людей,

Думки, що хвилюють віками,

Ведуть нас в незнане книжки;

Розрадять, коли нам нелегко,

Для нас зберігає їх довгі роки –

Шкільна бібліотека.           

            Що ж таке бібліотека?

            Слово бібліотека - грецького походження, а перекладається так «бібліо» - книга, «тека» – зберігання. Отже, бібліотека – це місце, де зберігаються книжки, які зібрали одна чи більше людей, зібрали й бережуть.

            Чи замислювались ви скільки книг повинно бути, наприклад, у власній бібліотеці? «Інтелігентній людині достатньо мати бібліотеку в сто книг, але ці сто книг потрібно вибирати все життя». Ці слова належать російському письменнику Олександру Блоку.

            Цікаві повідомлення.

 1. Найменша «бібліотека» в світі в Індійському місті Амрістарі. В ній зберігається одна книга.

 2. Одна з найбільших бібліотек світу – національна бібліотека конгресу США. Її книжковий фонд становить 4 млн. примірників.

 3. Одна з найбільших дитячих бібліотек сьогодення – бібліотека-музей ім. А.П. Гайдара, що знаходиться недалеко від Канева.

            Персидський вчений візир Сахиб (жив у середині Х століття) дуже любив книги. Він мав бібліотеку, що нараховувала більше ста тисяч книг. Більшу частину життя візир проводив у сідлі, разом з собою в походи брав бібліотеку. При перевезенні книг було зайнято 400 верблюдів. Цей караван був свого роду каталогом. Верблюди завжди йшли у певному порядку. Потрібну Сахибу книгу знаходили швидко.

            «Каталог» – слово давньогрецьке і означає перелік предметів, книг. Каталог складається із карток. На кожній прізвище автора книги, її назва, прізвище художника, місто, де вона надрукована, рік видання, сторінки, серія. На деяких картках є малюнки з книг і коротке оповідання про неї – тобто анотація.

            «Анотація» – це слово з латинської переводиться як коротка помітка. Тобто – це короткий зміст книги. Декілька рядків, найчастіше пишеться на першій чи на останній сторінці книги.

            «Картотека» - це слово грецького походження.

 І значення – система карток з довідковими та іншими даними;

 ІІ значення – це скринька або шафа для зберігання цих карток.

            А тепер маленький конкурс «Математика у назвах творів»

            Для назв своїх творів письменники часто використовують цифри і числа. Спробуйте згадати ці твори. Наприклад числа: 1,3,7.

Павло Глазовий  Книгозбірня

В тебе в хаті, Марку,

Ціла купа книг!

Чом ти досі шафи

Не придбав для них?

- Де ж її дістанеш?

- Марко запитав:

- Там же, де і книги

Ти свої дістав.

- Марко глянув косо:

- В тебе розум є?

Хто ж в бібліотеці

Шафи видає?

Н. Кудько.

Я – книжка! Я – товариш твій!

Ти берегти мене умій!

Щоб я була нова щораз,

Оберігай мене від клякс.

Гортаєш – пальців ти не слинь,

Оцю погану звичку кинь.

Листків, гляди, не загинай

– Зроби закладки, їх вклади,

Мене папером обгорни,

Де взяв, туди і поверни.

Запам’ятай же – я твій друг,

Та не для отих бруднючих рук,

- Я – книжка! Я- товариш твій,

Тож зберегти мене зумій!

            Ми багато говорили на цей час про бережливе відношення до книги, до підручника, адже книга – це ваша помічниця.

Щоб відкрити без вагання

У підручнику сторінку,

Необхідну для читання,

Де чомусь зробив зупинку,

Щоб завдання пам’ятати,

Сторінок не загинати,

Зайвий раз їх не гортати,

Щоб завжди книжки тримати

У належному порядку,

Треба в них постійно мати

Отакі зручні закладки.