Мета: розвивати навички свідомого, правильного та виразного читання; розширювати знання учнів про творчість і життя Т.Г.Шевченка; збагачувати словниковий запас учня; розвивати критичне мислення, творчі здібності дітей; виховувати почуття гордості за Україну, за її національного генія.

Обладнання: малюнки дітей до творів Т.Г.Шевченка; портрет поета; українські рушники.

Весела пісенька дзвіночка

Покликала нас на урок.

Я бачу ваші милі личка

Та очі з безліччю думок.

Ми помандруємо у світ науки,

Що гордо мовою зовуть.

Та лиш кмітливість та увагу

З собою взяти не забудь.

Лис-ліс-ніс

Жито-шито-сито

Шапка-лапка-папка

Пора-нора-гора-кора

1-ша ведуча. Діти, ви знаєте, що наша земля – Україна, а ми звемося українцями. Ми любимо свій край, шануємо і поважаємо всіх людей Землі.

2-ша ведуча. А чи знаєте ви, діти, що Україну теж шанують і знають у світі?

Хто такі видатні українці?

Чим вони видатні?

Яких славетних українців ви вже знаєте?

А чим ви, діти, можете і хочете прославити Україну? (відповіді учнів)

3-тя ведуча. Добре відомі в усьому світі імена визначних майстрів поетичного слова, таких, як Т.Шевченко, І.Франко, Л.Українка, М.Рильський. творчість цих поетів увійшла у скарбницю світової літератури.

4-та ведуча. Девіз нашого уроку – це слова М.Рильського «Хто не шанує видатних людей свого народу, той сам не вартий пошани».

Хлопчик. Матусю, а правда, що небо на залізних стовпах тримається?

Мати. Так, синочку, правда!

Хлопчик. А чому так багато зірок на небі?

Мати. Це, коли людина на світ приходить, Бог свічку запалює, і горить та свічка, поки людина не помре. А як помре, свічка гасне, зірочка падає. Бачив?

Хлопчик. Бачив, матусю, бачив! Матусечко, а чому одні зірочки ясні, великі, а інші ледь видно?

Мати. Бо коли людина зла, заздрісна, скупа, її свічка ледь-ледь тліє. А коли добра, любить людей, робить їм добро, тоді свічечка такої людини світить ясно і світло. 

Хлопчик. Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічечка світила.

Мати (гладила хлопчика по голові). Старайся, мій хлопчику!

Чи здогадалися ви, діти, хто дійові особи нашої інсценізації?

Отже, перегорнемо сторінки з життя Т. Г. Шевченка.

1-й учень. Року 1814, з 26 на 27 лютого за старим стилем, а за новим – 9 березня, темної ночі, перед світом, в селі Моринцях на Звенигородщині, в хаті Григорія Шевченка, кріпака пана Енгельгардта, блиснув у вікні єдиний на все село вогник, народилася нова панові кріпацька душа, а Україні – її великий співець – Тарас Шевченко.

Реве та стогне Дніпр широкий, 

Сердитий вітер завива,

Додолу верби гне високі,

Горами хвилі підійма.

І блідий місяць на ту пору

З-за хмари де-де виглядав,

Неначе човен в синім морі,

То виринав, то потопав.

Ще перші півні не співали,

Ніхто ніде не гомонів,

Сичі в гаю перекликались

Та ясен раз у раз скрипів.

4-й учень. Минає рік, два, п’ять років. Росте Тарас Шевченко. Тільки зіп’явся на ноги, почалося те дитяче бурлакування. Батьки – на панщині, брат – десь пастушить, сестра на городі, а маленький Тарас – по бур’янах.

5-й учень. Не любив хлопець сидіти в темній хаті, не любив сумних розмов про злидні, про горе. Усе було тікає з хати до сонця, на простори. Чого-чого тільки він не наслухається – все про тих же панів: і як людей били, і як продавали людей, за собак міняли, засилали в Сибір, в москалі голили.

Тяжка доля дісталася і йому.

Мені тринадцятий минало.

Я пас ягнята за селом.

Чи то так сонечко сіяло,

Чи так мені чого було?

6-й учень. Батьки рано померли, і пішов поневірятися Тарас: пас гусей, овець, носив у школу воду, у дяка дрова рубав, дітей глядів. Та була в нього тяга до малювання та писання віршів. Нелегко було Тарасові. Сонце пригріло, поцілувало хлопця. Засміявся. Сів на перила гребельні й заплакав. «Важко жити, а як же хочеться жити…».

Учитель. Тарасові вже йшов 15-й рік – час працювати на пана! Про навчання малювати не може бути й мови. Хлопця приписують до панської двірні, згодом – козачком у панських покоях.

З часом пана переводять у Вільно, а потім у Петербург. З ним змушений був вирушити і Шевченко, розпрощавшись з рідним селом. Валка, з якою пішки йшов Шевченко, прибула до столиці на початку 1831 року.

Доля подарувала зустріч у Літньому саду з художником Сошенком. Через нього – знайомство з Гребінкою, Григоровичем, Брюлловим, Венеціановим та Мокрицьким, Жуковським.

7-й учень. 9 березня до хворого поета надійшло багато вітань, йому сповнилося 47 років. 10 березня його не стало.

Робота над змістом твору «Випадок» Л. Большакова

Тарасові було 12 років, мачуха мучила його по-всякому. А тут іще цей випадок.

На постій в хату покійного Григорія Шевченка поставили солдата. В один із днів він закричав, що зникли його гроші. Галасу служивий наробив багато – хоч біжи світ за очі.

«Украв Тарас!» - гучно голосила недобра Терешенчиха. Божився і клявся: не винний. Але жодні запевняння не допомогли. Втік, заховався – знайшли.

Ярина розповіла, що Тараса взяли на допит – зв’язали руки й ноги, катували різками. Особливо «старався» батьків брат – дядько Павло. Дізнання тривало 3 дні, поки знесилений хлопчина не «зізнався». Зажадали, щоб гроші повернув. А де йому їх узяти? Знову били, потім у темну комору кинули. Свої монети солдат одержав: заради цього продали святкову материну спідницю, яку вона заповідала Катерині. А справжній злодій виявився пізніше. Це був підлий Степанко, який і заховав украдене в дупло старої верби.

Отакий був «гостинець» сироті в його 12 років. А хто міг за нього заступитись? Щиро співчували Микита, Ярина, сліпа Марія, маленький Йосип, сусідка Оксана, але…сльозами не допоможеш, кров не спинеш. Пішов у Зелену Діброву, до Катерини. Старша сестра по-материнському пригорнула, нагодувала, навіть картинку подарувала – на ярмарку для нього купила, нехай дивиться та змальовує. Коли повернувся, був битий знову, тільки тепер тримався твердіше. А картинку заховав так, що навіть пронозі Степанку не знайти. До чого ж хочеться малювати так красиво, як тут…

Яким було дитинство Тараса?

Хто вкрав гроші в солдата?

Руки вгору піднімаєм,

Швидко вниз їх опускаєм.

Нахил вправо, нахил вліво.

Повторяєм знову вміло.

Що зникло у солдата?

А) гроші;

Б) одяг;

В) взуття.

2. Хто був справжнім злодієм?

А) Степанко;

Б) Тарас;

В) Василько.

3. що подарувала Катерина Тарасові?

А) книгу;

Б) картину;

В) олівець.

- у якому творі?

…соловейко в темнім гаї сонце зустрічає… («Світає, край неба палає»);

…защебетав соловейко – пішла луна гаєм… («Вранці»);

…пташечка зраділа і защебетала…. («Зацвіла у лузі червона калина…»);

…у Дніпра веселочка воду позичає… («Зоре моя вечірняя…»);

…сам Бог витає над селом… («Село! І серце одпочине…»);

Сидить неначе й досі сивий дід коло хатиночки і бачить хорошеє та кучеряве своє маленькеє внуча… («І досі сниться: під горою…»);

… хлюпочуться качаточка поміж осокою… («Тече вода із-за гаю…»);

… цвітуть сади, біліють хати, - а на горі стоять палати… («Село! І серце одпочине…»);

…пливе човен по Дунаю один за водою… («Вітер з гаєм розмовляє…»);

…сім’я вечеря коло хати, вечірня зіронька встає… («Садок вишневий коло хати…»);

…ще треті півні не співали, ніхто ніде не гомонів… («Реве та стогне Дніпр широкий»).

Ким є Т. Г. Шевченко для України? (великий поет і художник, національний геній)

Як його називають у народі? Чому? (Кобзарем, адже основна книга його віршів – «Кобзар». Як кобзар піснями, так поет віршами уславив український народ)

Де і в якій сім’ї народився Тарас? (нині Черкаська область, село Моринці у кріпацькій сім’ї, був власністю пана)

Коли народився Т. Шевченко? (9 березня 1814 року)

Коли помер Т. Шевченко? (10 березня 1861 року)