БЛИЗНЯТА

Одна дуже вбога жінка народила двох синів близнят. Якось уночі, коли діти спали в колисці, вона задумалася над їх долею і зажурилася.

 Жінка сиділа у тяжкій задумі, як раптом біля неї з’явилася людська тінь і запитала:

 — Чого ти хочеш просити у Долі для своїх дітей?

 Мати здригнулася... Глянула на тінь, що стояла непорушно, і промовила до неї:

 — Це ти питаєш?

 — Я?

 — Хто ж ти?

 — Я негайно виконую всі бажання.

 — Я хочу, щоб вони жили краще від мене, — сказала мати. — Щоб не знали бідності й нужденного життя, щоб були щасливими.

 — А ще чого хочеш?

 — Щоб давали іншим те, чого вони не мають: сумним — радощі, заплаканим — сміх, скорботним — утіху, немічним — здоров’я, а всім разом — щастя.

 — Чи хочеш, щоб твої сини принесли це сучасним людям чи прийдешнім поколінням?

 — Навіщо дбати про прийдешніх людей? Нехай сучасним дадуть се! — відповіла мати, а потім подумала та й каже: — Дай одному щастя для сучасних, а другому — для майбутніх!

 Тоді тінь перетворилася в жінку, і мати побачила, що перед нею стоїть сама Доля.

 Доля вклала в душу одного хлопчика розуміння людських пристрастей і подарувала йому три яблучка: одне скляне, друге золоте, а третє цілком звичайне, таке, як ще в раю росло.