Сучасне інформаційне суспільство рухається шляхом розвитку творчого мислення людини. Творча людина може успішно адаптуватися в суспільстві, протистояти негативним обставинам, знаходити позитивні виходи зі складних життєвих ситуацій, вона здатна до самореалізації своїх можливостей, саморозвитку. Але суспільна потреба у вихованні людини, яка творчо мислить, не знаходить повного відображення у шкільній практиці. Тому виховання творчої особистості, людини з творчим мисленням має особливу актуальність і є одним із головних завдань системи освіти.

Завдання сучасної української освіти полягає, насамперед, у формуванні особистості з гнучким розумом, із швидкою реакцією на все нове, з повноцінними, розвинутими потребами подальшого пізнання та самостійної дії, з добрими орієнтувальними навичками й творчими здібностями.

У наш час місце книги в житті підростаючого покоління змінюється, оскільки на їх використання впливають як інформаційні технології, так і телебачення. Найчастіше як джерело інформації замість книг учні використовують персональний комп’ютер. Але всім давно відомо, що знання, фантазія, логіка думки і міркувань, любов до рідної мови, уміння  логічно й образно розмірковувати  виховуються лише читанням. Уміти читати, бути читачем ─ це високе мистецтво, йому треба наполегливо вчитися. Дитяча художня книга ─ це особливий світ, який юний читач осягає і  розумом, і серцем. Дуже важливо, щоб книга увійшла в життя дитини якомога раніше, тому що вона є незамінною у виробленні уваги, зосередженості, у вихованні душевності, моральності тощо. В.О.Сухомлинський писав, що "Читання як джерело духовного багатства не зводиться до вміння читати, з цього вміння воно тільки починається. Дитина може читати вільно, безпомилково, але книжка не стала для неї тією стежкою, що веде до вершини розумового, морального, естетичного розвитку."

Від початкової школи значною мірою залежить, чи полюблять діти читання, чи можливо залишаться байдужими до літератури. Саме у молодших школярів треба сформувати читацькі інтереси та закласти міцний фундамент етичної культури особистості.  Навичка читання ─ це основа, яка в майбутньому дозволить нарощувати духовний та інтелектуальний потенціал особистості. Щоб душа дитини відгукнулась на художній твір, задзвеніла чарівною музикою, треба, як зазначив В.О. Сухомлинський, "зуміти торкнутися її струн."

Сучасні діти ─ це діти нового середовища, і вони не розуміють мови старих ідеалів високої моралі. Їх життя треба наповнити живим і дієвим сенсом, багатством емоцій.

Зміст і методика предмета "Читання" мають величезний потенціал для морально ─ етичного, естетичного виховання; мовленнєвого, інтелектуального і творчого розвитку дітей засобами художнього слова. Хоча уміння читати розвивається на всіх уроках і життєвих ситуаціях, однак лише на уроках читання воно є об’єктом цілеспрямованого, системного опрацювання, що дозволяє умінню стати повноцінною навичкою, яка є інструментом неперервної освіти людини упродовж життя.

У процесі залучення дітей молодшого шкільного віку до читання ми маємо підготувати вдумливого читача, який буде емоційно включеним до процесу навчання, спроможний до діалогу з автором художнього твору, до активного обговорення проблем, що торкнулися його душі у процесі читання.

Отже, як зазначалося, основне завдання сучасної літературної освіти ─ це формування уважного читача з розвинутими творчими, розумовими, пізнавальними здібностями, який у процесі роботи над твором, максимально наближаючись до авторського задуму, готовий до критичної, виваженої оцінки, обстоювання власної думки, при цьому врівноваживши у своїй свідомості інші точки зору на предмет обговорення.

Щоб сформувати у молодших школярів читацьку компетенцію необхідно вирішити такі завдання:

·        зацікавити учнів читанням;

·        розвивати цей інтерес до створення постійної потреби у читанні;

·        навчити вибирати літературу, враховуючи вікові та особистісні інтереси;

·        створити належні психолого ─ педагогічні умови для сприйняття, розуміння та оцінки прочитаного;

·        формувати навички аналізу художнього твору;

·        організовувати дослідницьку роботу школярів;

·        розвивати усне та писемне мовлення учнів;

·        працювати над постійним удосконаленням естетичного смаку школярів.

Якщо комплексно підходити до вирішення цих завдань,               

то у справі формування справжнього читача можна досягнути бажаних успіхів. На успішність учнів впливає значна кількість різноманітних факторів. Але одним із найважливіших є вміння свідомо, правильно, виразно та швидко читати. У дитини, яка не вміє добре читати, виникають певні труднощі під час виконання домашніх завдань, їй не цікаво на уроках, вона приречена на розумову обмеженість і зубріння. Такий учень не буде активним читачем бібліотеки, не відчуватиме потреби спілкування з книгою, тому що читання приносить йому не задоволення, а муку. Читання являє собою процес, який базується на використанні розумової діяльності, певних способах кодування інформації, що надходить під час її обробки в мозок. І тому, якщо ставиться завдання підвищити ефективність читання, його продуктивність, якомога повніше потрібно враховувати можливості кожної дитини, допомогти їй в організації цілеспрямованої діяльності щодо формування і розвитку навички читання.

 Практика показує, що читацький інтерес успішно розвивається там, де навчання не зводиться до викладу готових істин, а активізує пізнавальну діяльність дітей, ставить їх перед необхідністю шукати відповідь на певне запитання. Завжди пожвавлюють навчальний процес і активізують клас ігрові моменти на уроках читання. Особливо це стосується першокласників, де гра, як провідний вид діяльності дошкільника, ще не втратила свого значення і в початкових класах. Тому добитися бажаного результату можна через гру.

 Ігрова діяльність ─ один із ефективних засобів підвищення якості сприймання молодшими школярами художніх творів на уроці читання. У структурі уроку читання ігрова діяльність має форму дидактичної гри, ігрової ситуації, ігрового прийому, ігрової вправи. Гра активізує психічні процеси діяльності молодшого школяра (відчуття, сприймання, мислення, уяву, пам’ять, увагу, волю, мову), які призводять до позитивних зрушень у розвитку дитини. Використання на уроках дидактичних ігор та ігрових моментів робить процес навчання цікавим, створює у дітей бадьорий, творчий настрій, полегшує засвоєння навчального матеріалу. Звертання до гри як до засобу організації процесу читацького сприймання продиктоване не лише віковими особливостями молодшого школяра, але й, по ─ перше специфікою літературного твору, яка є дуже близькою до художніх умовностей гри, і, по ─ друге, специфікою сприйняття літератури, яка теж співзвучна природі ігрового моменту, потребує відриву від реальності, переживання іншого світогляду, інших почуттів.

Перевага організації ігрового навчання в структурі уроку читання полягає в системності використання літературних ігор, змістом яких є початкові літературознавчі поняття та явища, у проблемно ─ пошуковому підході до їх засвоєння у процесі аналізу літературного твору, у ході літературно творчої ігрової діяльності молодших школярів на уроці читання.

Адже, щоб виховати любов до книги, потрібно перш за все навчити дітей уважно слухати її, розуміти ідейно ─ художній зміст твору. Від того, як вчитель прочитає твір, як зуміє розкрити дітям його зміст, залежить їх інтерес до твору. Якщо вчитель зацікавить учня і дитина перейметься настроєм вчителя, то таке читання надовго залишиться в її пам’яті. Головним засобом виразного читання є інтонація. Інтонацією голосу вчитель звертає увагу на найважливіше, що дає дітям можливість краще осмислити окремі фрази, пережити певну ситуацію. Читати педагог повинен всюди, де трапляється нагода, щоб діти звикли до пізнання нового, незвіданого в процесі постійного спілкування з книгою. Творчо використовуючи пораду В.Сухомлинського можна розвивати читацькі інтереси на "Уроках мислення серед природи". Саме спілкування з навколишнім дивосвітом вчить дітей висловлювати почуття через казки, оповідання, вірші, які вони складають про все, що бачать. На таких уроках діти пригадують знайомі їм книги, вчаться мислити, вільно висловлюватись, опановувати образну літературну мову.

Основною проблемою для викладача української літератури є проблема залучення учнів до багатств літератури, виховання зацікавленості її творами, формування читацьких смаків і культури. Учитель повинен донести до учнів думку про те, що, читаючи найкращі твори мистецтва, вони зможуть долучитися до вічного й загальнолюдського, того, що хвилює людину впродовж століть, довідатися про життя людей далеких країн, про їхні сподівання, прагнення, побут, звичаї, навчитися розмірковувати над власними вчинками. Видатний аргентинський письменник Хорхе Луїс Борхес писав: "Книга - річ серед інших речей, том, загублений серед інших томів, що наповнюють байдужий світ. І такою вона залишатиметься доти, доки книга не знайде свого читача, людину, якій призначені її символи. Від цієї зустрічі і народжується неповторне відчуття, яке називається красою, чудова таємниця, розшифрувати яку не під силу ні психології, ні риториці…" Тому від вчителя залежить зустріч учня-читача з книгою та результати цієї зустрічі. Не тільки залучення учнів до програмних творів світової літератури є головною проблемою для педагога. Треба навчити самостійно орієнтуватися в потоці художніх творів, обирати серед них те, що необхідне, користуючись при цьому розвинутим читацьким смаком та культурою, навчити застосовувати набуті знання у реальному житті.

Таким чином, тільки постійним знайомством і вправляннями з книжкою можна, з однієї сторони викликати в дитини інтерес до книги, а з іншої ─ навчити усвідомлено і виразно читати. Однак, ніяк не можна змушувати дитину читати більше, ніж вона може і бажає, бо надмірна вимогливість тільки відбиває бажання вчитися.

Важливе значення на уроці читання має розповідь вчителя, яка повинна бути цікавою, емоційною, зрозумілою для дітей, торкатися до глибини серця, пробуджувати їхні почуття, але не перенасичена фактами, складними термінами. Цим вчитель може зацікавити дитину, привернути її увагу до нової книжки. Враховуючи психологію молодших школярів, потрібно добиватися активної, свідомої участі кожного на уроці, щоб діти могли як би переживати долю героїв.

Вагоме місце у вихованні читацьких інтересів відводиться позакласному читанню. Позакласне читання ─ складова частина навчального предмету початкової ланки ─ читання і розвитку мовлення. Це різновид читання, в якому поряд з класним читанням відведено окреме місце в системі початкової освіти. Успіх формування читацьких інтересів лежить в правильному поєднанні занять (уроків позакласного читання) з індивідуальною і масовою читацькою діяльністю. Щоб вчитель міг враховувати і оцінити ефективність навчання з цієї точки зору, сучасна методика позакласного читання дає систему спеціальних занять:

·        на підготовчому і початковому етапі ( уроки ─ ранки);

·        на основному етапі (уроки ─ звіти);

·        на заключному етапі (усний журнал).

Важливою формою масової позакласної роботи, засобом збудження у школярів інтересу до книги є проведення літературних вечорів:

·        вечори, присвячені ювілеям письменників;

·        актуальним літературним темам;

·        вечори байки, казки;

·        вечори обговорення книг.

Різноманітність форм позакласної роботи з дитячою книгою, раціональний підбір методів їх проведення, тісний зв’язок з життям сприяють розвитку в учнів інтересу до творів мистецтва, до літературної і усної народної творчості.

З метою раціонального проведення уроків роботи з дитячою книжкою крім класних занять вчитель має передбачати бібліотечні заняття у шкільній та міській дитячій бібліотеці. Обізнаність в доступному колі читання розширює сферу пізнавальних інтересів школярів. Бажання прочитати книгу, яку вибрав сам, вміння користуватися нею розширює творчу уяву дитини, привчає думати про книги і їх героїв, про тих, хто пише книги, про людей, про своє місце серед них.

Тому незаперечним є той факт, що виховання в учнів любові до книги, вироблення в них глибоких читацьких інтересів ─ одне з головних завдань, яке необхідно розв’язати на сучасному етапі реформи загальноосвітньої школи. Дуже важливо правильно організувати дитяче читання, спрямувати його так, щоб дитина не розгубилася в книжковому морі, щоб до її рук потрапляли найнеобхідніші книги, щоб спілкування з ними стало звичним, щоденним і, що дуже важливо, приємним заняттям. Ми маємо допомогти дитині зрозуміти, що скільки б вона не отримувала інформації з різних мас ─ медіа, тільки читання надасть справжню насолоду від слова, образу, краси.  Звичайно, діти мають зрозуміти, що читання ─ це напружена праця, але вона, коли вмієш її виконувати, приносить справжнє задоволення від спілкування з мистецтвом слова. Саме дорослі повинні свідомо й цілеспрямовано виховувати у дитини інтерес до читання, починаючи з сім’ї, дитячого садка, молодших класів.

Технології реалізації формування читацьких інтересів на уроках літератури різноманітні. На уроках можна активно використовувати технології розвитку критичного мислення, інтерактивні технології, намагатися розвивати основні види компетентностей: самоосвітню, комунікативну, полікультурну, інформаційну, соціальну, творчу. Допомагає в цьому використання завдань різного рівня, варіативних домашніх завдань, організація групової роботи, створення проблемних ситуацій, залучення самооцінки та взаємооцінки учнів, пропаганда досягнень культури, виховання на прикладі видатних людей, мотивація ролі даного предмета у житті учня, використання діалогічних методів навчання, організація дискусій, залучення завдань, для виконання яких необхідне звертання до альтернативних джерел інформації - додаткової літератури, комп’ютерних баз даних, Інтернету тощо, стимулювання критичного оцінювання учнями інформації, самоосвітньої діяльності, творчості, проведення нестандартних уроків, організація дослідницької роботи дітей.

Мотивація

​ Ø"Вилучи зайве",

​ Ø"Роз'єднай слова",

​ Ø"Криголам",

​ Ø"Банани",

​ Ø"Мікрофон",

​ Ø"Задом наперед",

​ Ø"Скринька скарг".

Пропоную розглянути детальніше інтерактивну вправу "Криголам":

1. Доберіть вірш, який можна намалювати, показати за допомогою рухів, жестів і який безпосередньо стосується змісту уроку.

2. Розпочніть урок з цього вірша, прочитайте його за допомогою малюнків покажіть рухами.

3. Запропонуйте учням повторити цей "криголам" за вами. Створіть мотиваційну ситуацію та підтримуйте мотиваційні фактори в учнів.

Вправа "Мікрофон"

1. Поставте учням запитання.

2. Запропонуйте учням будь-який предмет, який буде виконувати роль уявного мікрофона.

3. Надавайте слово тільки тому, хто отримує "мікрофон".

4. Дайте вказівку, щоб учні говорили лаконічно і швидко.

5. Не коментуйте і не оцінюйте відповіді.

6. Створіть мотиваційну ситуацію та підтримуйте мотиваційні фактори в учнів.

Оголошення, представлення теми

Доречно використати такі інтерактивні вправи:

​ Ø"Дешифрувальник",

​ Ø"Морський бій - 1",

​ Ø"Мікрофон".

Пропоную детальніше розглянути таку вправу як "Дешифрувальник":

1. Визначте ключове слово уроку.

2. Зашифруйте його за допомогою цифр.

3. Дайте завдання учням розшифрувати і оголосити тему уроку.

Надання необхідної інформації

Під час повідомлення необхідної інформації доречними будуть інтерактивні вправи:

​ Ø"Мозковий штурм",

​ Ø"Карусель",

​ Ø"Кути",

​ Ø"П'ять слів-три слова",

​ Ø"Інтерв'ю за три кроки",

​ Ø"Гронування",

​ Ø"Кубування",

​ Ø"Системний оператор",

​ Ø"Діаграма Вена",

​ Ø"Морський бій - 2".

Розглянемо детально вправу "Інтерв'ю за три кроки":

1. Об'єднайте учнів у групи по 4 чоловіки.

2. Запропонуйте учасникам кожної групи об'єднатися у пари.

3. Кожен учасник проводить інтерв'ю із своїм партнером по парі.

4. Учні в парі міняються ролями.

5. Пари знову об'єднуються в групи по 4 чоловіки. Кожен учень розповідає своїй групі, що нового і цікавого він дізнався від свого партнера.

Технологія "Займи позицію".

1.​ Оголошення учням дискусійного питання. Прохання до них щодо визначення їх власної позиції з цього питання.

2.​ Вивішення плакатів з такими позиціями: "Так”, "Ні”, "Не знаю, немає конкретної позиції”.

3.​ Прохання до учнів стати біля плакату з назвою його позиції.

4.​ Відбір 2-3 учнів з кожної із груп для аргументування їх точок зору.

5.​ Пропозиція до всіх учасників змінити своє розміщення щодо плакатів,

якщо виступаючі переконали його у правильності їхньої і, відповідно, хибності власної позиції.

Прийом "Лови помилку!"

(У тексті допущено 1-2 помилки, які діти повинні знайти)

Отже, сьогодні одним з найпоширеніших активних методів активізації пізнавальної діяльності є метод "Мозковий штурм", він зарекомендував себе як один з найвдаліших методів організації та активізації пізнавальної діяльності, який дозволяє вільно висловлювати свої пропозиції (досить часто несподівані та неадекватні) в контексті запропонованої теми. Мозковий штурм стихає, коли потік думок і пропозицій зупиняється, після цього наступає етап обговорення. Але не менш цікавою модифікацією вищезазначеного методу є "човниковий метод".

"Човниковий метод" може бути доречно використаним на уроці розвитку зв’язного мовлення, при підготовці до написання твору - роздуму про вчинки людей (Додаток Ж).

Робота організовується таким чином: учні поділяються на дві групи: генерації ідей та їхньої критики. Робота цих груп проводиться в різних навчальних приміщеннях (якщо є таки можливості), або незалежно один від одного.

Вчитель починає "мозкову атаку" у групі генерації ідей, після чого отримані там пропозиції скеровуються у групу критики.

–​ Діти, як ви вважаєте, яким має бути справжній друг? (учні встановлюють свої припущення)

–​ Якими якостями має володіти людина, щоб ми могла називати її справжнім другом? (учні висловлюють свою думку. Опираючись на життєвий досвід)

–​ Які ж якості необхідно виховувати в собі, а яких навпаки позбутися, щоб тебе вважали добрим другом і хорошою людиною? (кожен учень висловлює свої думки, які фіксуються на папері)

Далі всі зафіксовані ідеї передаються у групу критики, де і проводять відбір цікавих та перспективних пропозицій, які знову передаються на наступний розгляд у першу групу. Робота повторюється, доки не буде отримано оптимально прийнятий результат.

Даний тип вправ окрім забезпечення цілеспрямованого повного та глибокого осмислення виучуваного матеріалу, спрямовані на стимулювання пізнавального інтересу семикласників, та творчої думки учнів, використанні засобів, які знижують критичність та самокритичність особистості завдяки чому зростає її впевненість у собі, функціонування на засадах вільного, нічим не обмеженого генерування ідей у групі спеціально відібраних осіб ("генераторів ідей"), зниження рівня самокритичності учнів і запобігання витісненню оригінальних, креативних ідей у підсвідомість, сприяє появі почуття психологічної захищеності, спроби відкритися один одному. Однак, значним недоліком човникового методу є брак часу, учні не завжди встигають розібрати всі запропоновані ідеї.

Наступний досліджуваний нами метод - метод "Снігової кулі", суть цього методу полягає у колективному пошуку спільного рішення або спільного погляду на певний об’єкт. Метод, придатний для створення дефініції, яка буде легко зрозумілою та прийнятою всіма учасниками навчання, оскільки всі беруть участь у її створенні, мають можливість подати власне бачення об’єкту. Кожен учасник вносить у формулювання власний неповторний досвід, який є важливим і потрібний цілій групі (Додаток К).

Наприклад, цей метод може буде корисним на уроці узагальнення й систематизації вивченого матеріалу, і як результат кожен учень буде задіяний у роботі на уроці, та продемонструє свої знання набуті, під час вивчення теми.

Подаємо фрагмент уроку з використанням методу "Снігова куля".

Тема уроку: Звичаї, традиції українців на сторінках повісті "Гуси-лебеді летять". Символ образу гусей-лебедів.

Мета: поглиблювати знання про звичаї і традиції українського народу; вдосконалювати вміння характеризувати образи, виховувати інтерес до народних звичаїв та традицій, розвивати зв’язне мовлення, пам’ять, творчу уяву; виховувати патріотичні почуття, гордість за яскравих представників української літератури.

Теорія літератури: символ (гуси-лебеді).

Обладнання: картки, ілюстрації, роздатковий матеріал.

Метод дозволяє першій, ще мало відшліфованій думці (знанню, погляду, потребі) кожного учасника, дати назву, записати, запам’ятати і переконати всю групу в тому, що ґрунтовне обговорення кожної окремої думки дасть змогу сформувати найповнішу концепцію багатого різностороннього образу, отримання рішення, яке б задовольняло всіх.

Назва методу добре відображає як його суть (в кінцевому результаті роботи групи в сніговій кулі закладений досвід кожного учасника), так і виконання (окремі ідеї та інтуїція з’єднуються в єдине ціле, як снігові малі грудки, а ті у свою чергу, у велику кулю). Важливим є те, що кінцевий результат нікому не нав’язаний силою або через умовляння, а є справді узгоджений шляхом спільного обговорення.

У результаті роботи учні з’ясовують:

1. Хто вітав завжди людей своїм розважливим "так-так-так" (стара качка).

2. Чим сонце відмикало землю? (ключами)

3. Що майструють стельмахи? (вози)

4. Заради того щоб Михайлик навчався у школі батько продав? (корову)

5. Хто привчив Михайлика любові до природи та тварин? (Мати)

6. Над чим чаклувала мати, а дід сміявся? (над насінням)

7. Кому допоміг Михалик пригостивши насінням? (бідній жінці з дочкою)

8. Хто найчастіше у снах марився хлопцю? (лебеді)

9. Який вчинок зробив батько заради навчання сина? (носив в школу на руках)

10. Яка одежа назавжди залишиться у пам’яті хлопчика? ("кирея")

11. Тепер головне свіжа сорочка, та чиста.? (совість)

Ще одним ефективним активним методом активізації пізнавальної діяльності є Метод "АБВ" - головною метою цього методу є безпосередньо активізація пізнавальної діяльності учнів, пробудження в них інтересу до вивчення новою матеріалу та контролю знань, розвиток уваги. Учням пропонується зібрати відомі їм поняття з заданої теми в алфавітному порядку та розмістити в таблиці (Додаток Н).

Робота за методом "АБВ" проводиться у чотири етапи:

Перший етап - спочатку учні працюють у парах: кожен збирає поняття на задану тему. Потім відбувається обговорення результатів з партнером та обрання 10 найважливіших, на їхню думку понять, які заносяться в таблицю в алфавітному порядку;

Другий етап - окремі пари об'єднуються в групи по 4 особи та опрацьовують обидва аркуші, визначаючи 10 найголовніших, на їхню думку, понять, які знову заносяться у таблицю.

Третій етап - групи з 4-х осіб об'єднуються по дві та разом опрацьовують попередні два аркуші, визначаючи 10 найголовніших, на їхню думку, понять.

Четвертий етап - кожна група з 8-ми осіб презентує результати своєї роботи на плакаті, дошці тощо, як основу для подальшої роботи над темою.

Описана нами методика використовувалась на уроках узагальнення й систематизації вивченого матеріалу з теми "Прикметник".

Наступним ефективним методом для активізації пізнавальної діяльності є метод "Постав на голову", ця методика особливо популярна серед учнів, завдяки ігровій формі і доброзичливій атмосфері, яка виникає під час його використання. Цей метод належить до ативної техніки вирішення проблем і застосовується, як правило, там, де спрацьовують "класичні методи". Полягає він у тому, що викладач чітко формулює проблему "на ногах" (Додаток П).

Робота за методом "Постав на голову" проводиться у три етапи:

1-ий етап вчитель чітко й однозначно формулює проблему ("на ногах"), а учні шукають шляхи її вирішення, фіксуючи отримані результати на дошці або на картках;

2-ий етап викладач повертає проблему на її протилежність ("ставить на голову"), учні шукають шляхи її вирішення, фіксуючи отримані результати на дошці або на картках.

3-ій етап результати, отримані на 2-му етапі роботи, перевертаються "з голови на ноги" й їх звіряють з попередніми, що були висунуті на 1-му етапі. Учні можуть порівняти шляхи вирішення проблеми й прийти до найбільш оптимального результату.

Наступний метод, який ефективно сприяє на активізацію пізнавальної діяльності учнів, розвиває творче мислення учнів - "Метод замальовування та записування ідей" (Додаток Р).

Цей метод дозволяє швидко та в повній мірі використовувати розумовий потенціал учнів. Він сприяє активізації пізнавальної діяльності учнів, ефективному запам'ятовуванню, викликає інтерес до навчання, концентрації думок, підвищує продуктивність праці, розширює світогляд та діапазон ідей, розвиває творчий потенціал. Його можна використовувати як для вирішення нескладних проблемних питань, гак і для розробки широкомасштабних проектів.

Даний метод можна використовувати як на уроці, так і в будь-якій іншій творчій діяльності, де є необхідними відбір, осмислення, запам'ятовування, оформлення думок та інформації, наприклад:

1) підбір матеріалів із нової теми;

2) підготовка до бесіди, доповіді, участі у конференції тощо;

3) повторення навчального матеріалу;

4) планування уроків;

5) конспектування уроків;

6) упорядкування думок;

7) підготовка "шпаргалок";

8) робота над темами, коли важко визначити їх обсяг і структуру.

Однак, обов’язково потрібно зазначити, що цей метод має свої ускладнення. Під час використання методу "Замальовування та записування ідей" в учнів виникають деякі проблеми, наприклад:

психологічне неприйняття на початку роботи;

вчитель втручається в розробку схеми - малюнка;

учні не наважуються вносити свої ідеї в групову схему або помилково вносять їх не в ті гілки схеми, в які потрібно (некомпетентність у визначенні категорій);

головні гілки схеми плутають з другорядними (невизначеність в ієрархіях);

–​ перші навички роботи над схемами - малюнками дуже неохайні.

Крім цього, при підготовці до використання цього методу, неодмінно варто приділити увагу функціям вчителя та учнів, які були визначені і сформульовані нами у вигляді таблиці.

Представимо фрагмент уроку з використанням методу замальовування та записування ідей.

Методика "Замальовування та записування ідей

Тема уроку: Григір Тютюнник. "Климко". Втілення вселюдського добра й милосердя в образі Климка.

Мета уроку: Допомогти учням засвоїти морально-етичні уроки повісті через образ головного героя; розвивати навички виділення й переказу найбільш вражаючих епізодів із твору, навички читання; виховувати кращі людські якості.

Обладнання: ілюстрації аркуші білого паперу.

Робота за методом замальовування та записування ідей проводиться у п'ять етапів:

1-ий етап: привітання, створення невимушеної атмосфери, взаємне представлення.

2-ий етап: роз’яснення правил методу замальовування та записування ідей. Наведення прикладу

3-ій етап: формування малих груп та робота над схемою - малюнком проблемної теми.

4-ий етап: презентація малими групами своїх схем - малюнків; аналіз робіт.

5-ий етап: зведення результатів роботи у загальну схему - малюнок (на дошці, аркуші паперу формату А1).

У результаті роботи учні знаходять відповіді на питання:

1) Чому Климко крикнув тому чоловіку? (Він хотів рятувати чоловіка у формі)

2) Як ви вважаєте, що то був за чоловік? (Військовополонений)

3) Як ви вважаєте, чи пожертвував своїм життям Климко заради військовополоненого? (Так, Климко, не зважаючи на те, що його могли почути попередив його.)

4) Чи даремна його жертва? (Ні не даремна, бо він рятував декілька життів).

Так, він рятував не одне життя, він приніс сіль, і тим рятував від голоду своїх друзів. Його загибель не даремна, але чому нам так боляче? (Загибель завжди біль). Дійсно, це справжня трагедія.

5) Чи згодні ви, що вчинок Климка - вчинок героя?

6) Відповісти на це запитання нам допоможе стаття на ст.139 підручника "Я ніколи, нікому не казав неправди".

Використання даного методу сприяє розвитку особистості, її розумової активності, здібностей до планування та навчання, самоорганізації, передбачення багатьох, на перший погляд, незначних деталей, необхідних для подальшої роботи, допомагає сформувати вміння аналізувати та структуризувати матеріал, працювати з інформацією - підбирати, систематизувати тощо.

Наступним досліджуваним нами методом є нестандартна "Рольова гра". Суть цього методу полягає в тому, що учні вживаються у запропоновану ситуацію з житія чи виробничої практики та виконують (грають) одну або кілька ролей з елементами імпровізації в установлених межах. Учні працюють у парах або невеликих групах (Додаток С).

Методика "Рольова гра"

Рольові ігри проводяться з метою:

розвитку здібності адекватно реагувати на рипі ситуації;

розвитку чутливості, співпереживання;

розвитку комунікативних здібностей;

розвитку креативних (творчих) здібностей;

розвитку соціальної компетентності;

зняття перешкод у виявленні себе: під час гри учні можуть показувати свої почуття, висловлювати думки стосовно тієї чи іншої події, розповідати про потреби тощо;

ілюстрації міжособистісних проблемних ситуацій;

формування певних стилів поведінки;

виявлення небажаних стилів поведінки;

перенесення теоретичних знань на практику;

теоретичне обґрунтування практичних умінь;

формування впевненості в особистих силах тощо.

До проведення рольової гри треба готуватися заздалегідь, а саме:

1) підготувати письмове описання ситуації (Бажано по одному примірнику на кожного учасника);

2) письмове описання кожної ролі окремо (по одному примірнику на кожного учасника);

3) відеокамера для зйомки та апаратура для демонстрування відзнятих матеріалів (необов’язкове).

Але, як і у попередньому методі досвід проведення рольових ігор виявив цілий перелік проблем, які можуть виникнути під час використання цього методу, а саме:

неточне описання ситуації чи ролі:

відсутність в учня - актора готовності та бажання грати;

у грі найчастіше беруть участь активні особистості, а всі інші нудьгують. Тому необхідно залучати до роботи всіх учнів в акторів і спостерігачів:

на підготовку до гри витрачається більше часу, ніж на саму гру;

не вистачає часу на добровільний вибір ролі;

учні - актори забагато імпровізують, коли справа стосується фахових питань, тим самим виявляючи фахову некомпетентність;

мета навчання відходить на другий план, а рольова гра перетворюється на загальний атракціон;

гра затягується й не вистачає часу й сил для обговорення та підбиття підсумків;

викладачі не виконують свою роль режисера в повній мірі;

глядачі заважають своїми вигуками та сміхом:

учні - актори з розчаруванням переривають гру тощо.

Цей перелік має допомогти викладачу краще підготуватися до проведення гри та ознайомити всіх учасників з наступними умовами, яких необхідно дотримуватися щоб досягти бажаного результату:

1) під час гри говорять тільки актори, всі інші учні слухають, мовчки занотовуючи у записнику свої зауваження та пропозиції;

2) неголосно сміятися можна, але не висміювати акторів;

3) зміст і спосіб проведення рольової гри мають бути на першому місці.

Також, як і у попередньому методі, при проведенні рольової гри необхідно дотримуватися певних інструкцій до виконання, які сформульовані і представлені нами у вигляді таблиці.

Технологія "Знайди правильне твердження".

Тема. Зміст твору. Ідея самопожертви. Морально-етичні уроки доброти, чуйності, турботи про рідних.

Мета. Знати повністю зміст твору, вміти виділяти і переказувати найбільш вражаючі епізоди з повісті, аргументувати свій вибір. Виховувати гуманні якості людини: чуйність, доброту, турботу про ближнього.

Обладнання: текст твору, ілюстративний матеріал.

У тексті, складеному з помилкових тверджень, "заховано" 6 правильних. Знайдіть їх.

Климко вирушає в дорогу, сповнену небезпек, по сіль на Полтавщину. (Неправильне.)

Все добро на базарі, куди звернув Климко, продавалось за гроші. (Неправильне).

Облаву поліцаї робили на старих і молодих людей. (Неправильне).

Швець-земляк подарував Климкові тапочки, а не виміняв. (Правильне).

Врятована від Німеччини дівчина прохала хлопця стати її братом і податись на Донбас до її мами. (Правильне).

Їхав хлопець до станції Дебальцеве на відкритій вантажній машині. (Неправильне).

Климко повертався додому з дорогоцінною сіллю та харчами. (Правильне).

Хворого хлопця виходжувала тітка Марина і хотіла навіть всиновити його. (Правильне).

Німець не зміг ударити Климка, бо той стрибнув у калюжу. (Неправильне).

Головний герой відчував відповідальність за життя Наталі Михайлівни та маленької Олі. (Правильне).

Мішок солі заважає Климкові показати дорогу військовополоненому. (Неправильне).

Хлопчину підстерегла невблаганна смерть. (Правильне).

При дослідженні активних методів навчання для активізації пізнавальної діяльності, також слід звернути увагу на метод "Гірлянда асоціацій", який ґрунтується на закономірностях людської психіки і передбачає активізацію понятійно-вербальної діяльності учня шляхом "введення" слів-подразників. Метод включає десять етапів (кроків): визначення синонімів об’єкта; довільний вибір випадкових об’єктів; складання переліку ознак випадкових об’єктів; генерування ідеї шляхом приєднання до об’єкта ознак випадково вибраних об’єктів; генерування гірлянд асоціацій із ознак випадкових об’єктів; генерування нових ідей; вибір альтернативи; оцінка і вибір раціональних варіантів ідей; вибір оптимального варіанта (Додаток Т).

Наприклад, використання цього методу може бути цікавим і ефективним для активізації пізнавальної діяльності учнів під час словникової роботи, а конкретно при поясненні слова обрій (горизонт).

Алгоритм методу:

1) Визначення синонімів об’єкта;

Гірлянда синонімів для слова "обрій": горизонт - небосхил - небозвід - крайнебо.

2) Довільний вибір випадкових об’єктів;

Утворимо другу гірлянду з іменників запропонованих учнями наприклад: веселка, сонце, квітка, літак,, небо.

3) Утворення комбінацій з елементів гірлянд синонімів і випадкових об’єктів, тобто кожний синонім поєднують із кожним випадковим об’єктом;

Таким чином одержуємо: веселка на горизонті, сонце за небосхилом, небозвід як квітка, літак злився з крайнебом, тощо.

4) Складання переліку ознак випадкових об’єктів.

Для зручності їх поєднують у таблицю, таблицю можна накреслити на дошці й графи "Ознаки" заповнювати разом з учнями.

Найменування й ознаки випадкових об’єктів:

Таблиця 2.4

Методика "Гірлянд і асоціацій"

5) Генерування ідей шляхом почергового приєднання до технічного об’єкта і його синонімів ознак випадково обраних об’єктів.

Наприклад, увівши в гірлянду синонімів ознаки квітки, можна утворити такі сполучення: одноколірний горизонт; багатобарвний небосхил; гірський обрій; польовий небозвід, тощо.

Аналогічно одержують нові ідеї конструкцій, приєднуючи до гірлянди синонімів ознаки інших випадкових об’єктів - веселка, сонце, квітка, небо.

6) Генерування гірлянд асоціацій.

По черзі з ознак випадкових об’єктів, виявлених на четвертому кроці, генеруються гірлянди вільних асоціацій.

Генерування гірлянди асоціацій за першою ознакою випадкового об’єкта "веселка". Цією ознакою є слово "різнокольорова". Гірлянда асоціацій створюється шляхом постановки запитання: "Що нагадує слово "різнокольорова"?" Відповідь може бути такою: "різнокольорова тканина". Далі запитується: "Що нагадує слово "тканина"?" Воно може нагадувати сукню, полотно, одяг. Аналогічно, продовжуючи пошук елементів гірлянди асоціацій, можна збільшити довжину гірлянди. Сукня може нагадувати свято, вроду, літо, тепло, сонце тощо.

Гірлянда асоціацій у цьому випадку може мати такий вигляд: різнокольорова - тканина - сукня - свято - тепло - сонце тощо.

7) Генерування нових ідей;

До елементів гірлянди синонімів технічного об’єкта по черзі намагаються приєднати елементи гірлянди асоціацій.

Різнокольоровий обрій; Золотий небосхил; Одноколірний горизонт, тощо.

8) Вибір альтернативи. На цьому кроці вирішують питання: продовжувати генерування гірлянд асоціацій чи їх уже досить для підбору корисних ідей;

9) Оцінювання й вибір раціональних варіантів ідей;

Різнокольоровий обрій, золотий небосхил, тощо.

10) Відбір оптимального варіанта;

Відбір оптимального варіанта з раціональних здійснюється різними прийомами оптимізації. Досить простим і ефективним є метод експертного оцінювання.

Висновок: аналіз показує, що знайдені ідеї різноманітні за своєю суттю.

Отже, метод "гірлянд асоціацій" є дійсно незвичайним і рідко коли використовуваним у педагогічний практиці, пояснюється це виникненням ряду труднощів, що виникають при виконанні цієї методики. Головні з яких для активізації пізнавальної діяльності брак часу і непідготовленість учнів, для того щоб впровадити методику на уроці української мови, вчителя потребують вже підготовлених учнів, які б вже заздалегідь були проінструктовані щодо виконання вправ.

Однак, варто зазначити, що під час проходження педагогічної практики, було виявлено що вчителі намагаються застосувати методику "гірлянд асоціацій", але частково, пропускаючи декілька пунктів, оминаючи етапи, які потребують більше всього часу.

Метод "Мозковий штурм" означає вільне висловлення ідей, думок на задану проблемну тему (навіть. якщо вони фантастичні, неможливі у реалізації), але без критики та обговорення. Ці ідеї фіксуються, систематизуються й оцінюються.

Умова застосування методу:

1) у роботі беруть участь 5 - 7 учасників;

2) група працює півколом або в колі за одним столом;

3) обов'язкова участь модератора;

4) тривалість: 15 - 45 хв.;

5) кожна ідея фіксується учасниками або модератором;

6) відсутність критики або коментарів на адресу висловлюваних ідей.

Метод "Мозковий штурм" сприяє народженню значної кількості ідей при високій активності у часників, розвиває комунікативні здібності учнів, надає їм можливість самовиражатися та само реалізуватися.

Таблиця 2.5

Покажемо на прикладі уроку.

Тема уроку: Образ чутливого до краси хлопчика Михайлика.

Мета: навчати розкривати художній образ, розповідати про сприйняття Михайликом дорослого світу, його чутливість до всього прекрасного; розвивати образне мислення, пам’ять, зв’язне мовлення, творчу уяву; виховувати ставлення до природи як до джерела натхнення.

Робота за методом "Мозковий штурм" проводиться у чотири етапи:

1-ий етап (10 хв.): привітання, створення невимушеної атмосфери, взаємного представлення.

2-ий етап (5 хв.): входження в проблемну тему та початок подачі ідей на її вирішення.

3-ій етап (20 хв.): ненав'язливе залучення до участі всіх учасників і записування, навіть незначних, на перший погляд, висловлених думок.

4-ий етап (10 хв.): підведення підсумків - систематизація записаних ідеї, визначення логічної послідовності; остаточний аналіз.

У результаті роботи учні відповідають на питання:

•​ За допомогою кого і чого формується кругозір, світогляд героя? (Було багато ситуацій, в яких його родина навчила його любити природу Михайлик був дуже допитливим і полюбляв слухати розповіді діда, навчила мати допомагати, коли самому поміч не заважала б, та привила любов до природи) (Два фрагменти фільму)

•​ Що ви побачили в останньому фрагменті? Чому в хлопчиків були такі нажахані очі?

•​ Як хлопчик ставився до навчання у школі? Чим це пояснити? (Михайлик тягнувся до знань, він дуже хотів навчитись писати і читати, навіть коли був на вулиці сніг, можливо інші діти зраділи б, а хлопчик понурився)

•​ Чим вас приваблює цей персонаж?

Отже, проблема використання в дидактичному процесі креативних методів або розвивального навчання для активізації пізнавальної діяльності та читацького інтересу учнів шестикласників особливо актуальна на сучасному етапі становлення національної системи освіти і збагачення її новим змістом.

Із метою формування особистості учня в навчальному процесі сучасна дидактика рекомендує збагачувати традиційні методи навчання такими прийомами та способами, які сприяли б формуванню в суб’єктів навчання мотивації, активізації пізнавальної діяльності, майбутньої професійної діяльності та змістовних життєвих настанов, високого рівня активності й емоційної заангажованості в навчально-пізнавальної діяльності, створенню умов для активного самостійного набуття учнями загальнонаукових та професійних знань, навичок та вмінь.

Оскільки активний підхід до проблеми навчання припускає не вирішення готових дидактичних завдань, а генерацію, творче формування і опрацювання ідей, задумів і проектів у широкому соціальному аспекті життя, креативна технологія навчання має представляти собою спосіб виміру вихідної і основної установки професійної освіти.

В основі активних методів лежить залучення учасників навчання до діяльності; доведено, що людина найбільше вчиться і запам’ятовує якраз в процесі своєї діяльності. Громадська діяльність рідко є самостійною діяльністю, найчастіше вона відбувається в групі - креативні методи надають можливість такого групового навчання.

Учасники навчання приходять на заняття з величезним багажем практичного досвіду - про його значну частину не здогадуватиметься навіть найбільш досвідчений викладач - креативні методи дозволяють і викладачеві і груп і використовувати цей досвід для спільної користі.

Активні методи передбачають значну гнучкість - основне в них результат, а не реалізація попередньо визначеного дидактичного плану. Тому вони передбачають вільність, розслаблення та ігри, що значно сприяє активізації пізнавальної діяльності учнів на уроці української літератури.

Отже, активні методи навчання у дидактичному процесі є доповненням, розширенням традиційних методів навчання лекції, доповіді, читання літератури і не спрямовані проти. Традиційні методи навчання завжди залишаться важливим елементом успішного навчання.