Ми звикли до слів Чорнобиль, Чорнобильська трагедія і часто не замислюємося, скільки зневічених людських життів стоїть за цими словами.

Знаємо, що 26 квітня 1986р. о 01год.23хв. стався вибух на четвертому реакторі Чорнобильської атомної електростанції. Ті, хто тієї пори  не спали, бачили, як над електростанцією спалахнуло вогняне сяйво, схоже на сніп полум’я. Та ніхто тоді гадки не мав, що сяйво те смертельно небезпечне. Увесь світ здригнувся від цього вибуху. І назавжди історія  України стала вимірюватися на «до Чорнобильської аварії» та «після».

Щоб зрозуміти та наблизити минуле, людина має подивитися на події очима очевидця. Саме таку можливість отримали учні 7 класу ЗОШ №14 на уроці пам’яті «Чорнобиль: пам’ять та біль», який проходив в Красноармійському історичному музеї 25.04.2016р. Співробітники музею розповіли про невеличке молоде місто Прип’ять, середній вік жителів якого складав 27 років. І тоді, сонячного квітневого ранку, люди, як завжди, йшли на роботу, відводили малечу до садочку, проводжали дітей до школи. І найжахливішим було те, що ніхто з мешканців не знав, яка біда вже сталася. Адже радіація – небезпечний, невидимий ворог людини. Вона згубно діє на людський організм і на все живе. Знищує без крові, ран. При високій дозі опромінювання настає смерть. Тільки через три дні людей примусово евакуювали зі словами: «Не хвилюйтесь, через кілька днів повернетесь». Ці дні розтягнулися на довгих тридцять років. І навіть після цього часу ніхто з них не зміг повернутися до «міста-примари» Прип’яті.

Дорослі та діти вперше збагнули, наскільки грандіозні масштаби трагедії. В очах присутніх блищали сльози від почутого та побаченого. Вразила самовідданість пожежників, солдат строкової служби, будівельників, шахтарів. Скільки тисяч життів віддали наші співвітчизники, не замислюючись, відчуваючи в серці слова: «Треба. Треба країні та її людям». Серед цих героїв були і наші земляки.

 Це був справжній урок історії, урок мужності, урок пам’яті. Ми вдячні працівникам музею за співпрацю. 

У День пам’яті по загиблих у Чорнобилі дзвонять дзвони, немов благання: «Люди! Бережіть землю, на якій народилися!»

                                      Рисай С.О., вчитель історії та правознавства ЗОШ №14,

                                      Позднякова О.Г., завідувач бібліотекою ЗОШ №14